Ландсбергіс вказує на провал Заходу у захисті України: відповідальність за «де-факто» капітуляцію
Колишній міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс зробив гучну заяву про роль Заходу у ситуації з України, однозначно звинувативши Європейські країни та США у тому, що вони фактично сприяють поступовому капітуляційному сценарию, який може призвести до втрати української незалежності.
За словами Ландсбергіса, якщо Україна буде змушена «де-факто» погодитися з окупаційними режимами на своїй території, це означатиме поразку для всього західного світу, оскільки саме Захід ігнорує довгострокові попередження та повторює старі помилки історії, дозволяючи руйнуванню української державності.
“Це на нас – ми є архітекторами цієї «де-факто» поразки”, – зазначив він у своєму блозі, підкреслюючи відповідальність Заходу у формуванні такого сценарію.Ландсбергіс цитує приклади із недавнього історичного досвіду країн Балтії, що перебували під російською окупацією, наголошуючи на тому, що європейські лідери у своїх заявленнях та боївках показують ілюзорний оптимізм щодо можливого довгострокового миру, не враховуючи глибокі рани, завдані десятиліттями репресій і депортацій.
Водночас він критикує політику західних держав, яка пропонує Україні інструменти, що фактично зумовлюють її знищення, і вважає, що це не шлях до миру, а ганьба для демократичної спільноти.
“Чи має Україна повірити у мрії західних гарантій безпеки, що змиють ганьбу з Будапештської угоди і дадуть їй надію на майбутнє?” – ставить питання Ландсбергіс, наголошуючи, що поступка на кшталт «де-факто» окупації — не що інше, як здача, а не вирішення конфлікту.Він також закликає західних політиків прислухатися до голосу жертв Російської агресії і наголошує на необхідності реального спілкування з тими, хто потерпає від війни.
«Запитайте родин Вікторії Рощиної, яка була жертвою російської атак і невдовзі похована у Києві з неймовірною жорстокістю, чи ті відчувають реальність, що прихована за словами про «мирні домовленості».» — підкреслює дипломат.
Ландсбергіс порівнює ситуацію з історією, наголошуючи, що українські жертви під час російської агресії відчувають різницю між «де-факто» і «де-юре», і це має значення для тих, хто визначає політику, адже «фактичні» рішення, як-от паперові угоди, можуть мати катастрофічні наслідки для реального життя беззахисних людей.Він нагадує, що сучасна політика має стати більш відповідальною і чесною, адже слідом за цим питанням стоїть не лише доля України, а й довгострокова стабільність у всьому світі.
І саме це має враховуватися у дипломатичних стратегіях Європи й Заходу — незалежно від спокус закулісних домовленостей або спроб «вирішити» кризу швидко і безболісно.