Чи готовий Трамп обміняти Арктику на мир в Україні? Аналіз можливих сценаріїв і геополітичних наслідків
У контексті глобальної геополітичної сцени все частіше виникає питання: чи може американський президент Дональд Трамп погодитися на поспішний обмін — відмовитися від стратегічних інтересів в Арктиці задля досягнення миру на сході Європи та України.
За словами Юрія Ушакова, багаторічного радника Владіміра Путіна з питань зовнішньої політики та колишнього посла Росії у США, саме на півночі планети зосереджені ключові економічні інтереси двох країн, і саме тут відкриваються можливості для реалізації масштабних, взаємовигідних проектів, що можуть змінити баланс сил.
Ці думки підтверджують і аналітики, які стверджують, що майбутня зустріч Трампа і Путіна у Алясці може стати платформою для обговорення саме таких питань.
Трамп, відомий своїм прагненням до великих комерційних угод, часто використовує такий підхід у переговорах — робить розкішну пропозицію, котра стає важелем для досягнення політичних компромісів, як це було у випадку з врегулюванням конфлікту між Руандою та Демократичною Республікою Конго.
Можливість підписання американсько-російської угоди, що охоплює питання газу й нафти в Арктиці, відкриває широкі горизонти для взаємної вигоди.
Завдяки цьому, США могли б отримати доступ до величезних запасів – близько 13% світових невідкритих ресурсів, зокрема 90 мільярдів барелів нафти та понад 35 трильйонів кубометрів газу, керованих Росією.
Окрім ресурсів, важливими є й навігаційні перспективи — скорочення часу доставки через Північний морський шлях на 50%, що стане важливим конкурентним перевагою для глобального трейдингу.
Технологічна співпраця у цій сфері, з потенційною участю американських компаній, здатна принести колосальні прибутки та закласти підвалини для спільної роботи над розвитком інфраструктури.
Історичні приклади співпраці, зокрема угода 2011 року між ExxonMobil та Роснефтью, доводять, що економічна співпраця у цій сфері цілком можлива та вигідна для обох сторін — навіть попри санкції та політичні ризики.
Відновлення або започаткування нових проектів за цим зразком здатне змінити енергетичний ландшафт у регіоні, зробивши Арктику новим енергетичним «рубаном» для глобальної економіки.
У контексті політичних амбіцій, Путін із його претензіями на цю територію може використовувати тему Арктики як важіль для досягнення дипломатичних цілей у переговорах з Заходом — особливо тих, що стосуються України та неподалік розташованих регіонів.
Імовірність того, що США погодяться на таку трансформацію, неабияк залежить від політичних і економічних мотивів обох сторін.
Водночас, для України та Європи цей сценарій є потенційною загрозою, а також викликом — адже будь-яке укладання угод у межах арктичних ресурсів може ще більше ізолювати Україну, поглибивши її геополітичну кризу та поставивши під сумнів її можливість відновлення контролю над окупованими територіями.
Безумовно, відповідь на питання про те, чи готовий Трамп зробити такий компроміс, зумовлений не лише прагненням до вигідних угод, а й складною динамікою світової політики, де кожен крок може мати далекосяжні наслідки для стабільності та безпеки регіону.