Українська режисерка Аліса Коваленко здобула головну нагороду на міжнародному фестивалі у Косові з документальним фільмом про війну
Фільм української ветерана і режисерки Аліси Коваленко під назвою «З любов’ю з фронту» переміг на престижному міжнародному кінофестивалі DokuFest, що відбувся у місті Призрен, Косово.
Ця стрічка здобула головний приз у номінації Human Rights Dox, ставши яскравим підтвердженням індивідуального та суспільного значення українського досвіду війни.
Перемога українки стала знаковим моментом для світової кінематографії, демонструючи глибоку людяність та непохитну віру у силу слова та мистецтва навіть у найскладніших часах.
Про своє досягнення Коваленко повідомила через свою сторінку у Facebook, подякувавши журі й колективу фестивалю за визнання і підтримку.
Місто Призрен, яке приймало фестиваль, відоме своєю багатою культурною традицією і одночасно важкими історичними спогадами про війну, що відбувалася 25 років тому.
Під час перебування у Косові, режисерка мала унікальну можливість поспілкуватися з місцевими мешканцями і почути їхні історії про війну, відчути паралелі з нинішнім конфліктом в Україні та зобразити їх у своїй стрічці.
Особливо її вразили слова молодих людей, які зберігають у пам’яті розповіді своїх батьків і дідів щодо минулих воєн і конфліктів.
Примітно, що новий фільм Коваленко спрямований не лише на відображення особистого досвіду, але й виступає своєрідним мостом пам’яті між поколіннями — ті, хто бореться на фронті в Україні, та їхніми близькими, яких турбують їхні долі.
Стрічка була створена у період служби режисерки у штурмових підрозділах Української добровольчої армії, коли вона чотири місяці перебувала на передовій у Києві та Харкові.
В цей час вона не тільки записувала реалії бою й щоденний побут військових, а й писала листи своєму синові Тео — у випадку, якщо її життя раптом обірветься.
Саме ці листи стали основою для назви та концепції фільму.
Аліса Коваленко відома широкому загалу завдяки своїм попереднім роботам — «Аліса в країні війни» (2015) та «Домашні ігри» (2018), які були показані на понад 100 фестивалях світу і здобули безліч нагород.
Її останній фільм «Ми не згаснемо» (2023) отримав високі відмітки критиків і глядачів, ставши найкращим українським документальним фільмом року за версією Національної кіноакадемії України та отримав понад 20 міжнародних нагород.
У 2024 році Аліса стала лауреаткою престижної премії Chicken & Egg Award, яка щороку відзначає найвизначніших режисерів і режисерок.
Також варто зазначити, що у рамках фестивалю DokuFest цього року були показані ще два українські стрічки: документальний фільм «Спеціальна операція» Олексія Радинського, створений на основі матеріалів відеоспостереження під час окупації Чорнобильської зони у лютому 2022 року, а також «In Retrospect» («Озираючись назад») Міли Жлуктенко та Даніеля Асаді Фаезі, яка досліджує взаємозв’язок минулого і сучасності через історії українських мігрантів і трагедій у Мюнхені 2016 року.
Важливо й те, що цей фестиваль став платформою для презентації українського кінематографу у Європі, адже з 2019 року він є офіційним відбірковим майданчиком для BAFTA, а з 2022 року — для Європейської кіноакадемії.
Крім того, цьогорічний фестиваль став майданчиком для показу нового проєкту українського блогера і мандрівника Антона Птушкина — документального фільму «Антарктида», знятого на українській станції «Академік Вернадський».
Стрічка дозволяє глядачам поринути у неймовірний та унікальний досвід 30-ї української антарктичної експедиції та побачити красоти та труднощі життя у холодних умовах.
Це — один із найамбіційніших проєктів у кар’єрі режисера, що ілюструє його майстерність і прагнення до нових відкриттів через мистецтво документального кіно.