Свято апостола Матфея: історія, традиції та важливість у християнській році
Щороку 9 серпня християни східного обряду відзначають особливий день — рівно в цей день вшановують пам’ять святого апостола Матфея, одного з дванадцяти учнів Ісуса Христа, що замінив Юду Іскаріота на місці дванадцятого апостола.
Це свято має глибоку історичну та релігійну значущість, адже саме цей апостол відіграв важливу роль у поширенні євангельського вчення та залишив слід у християнській традиції своїми місіонерськими подорожами.
За біблійськими переказами, Матфей народився у Вифлеємі і з малих років був знайомий із Законом Божим, навчаючись у святого Симеона Богоприємця.
Коли Ісус почав свою проповідницьку діяльність, Матфей став одним із 70 учнів, які слідували за Христом, проповідували та поширювали його вчення.
Після вознесіння Христа він увійшов до числа дванадцяти апостолів, змінивши Юду Іскаріота.
Його місіонерські мандрівки охоплювали Сирию, Тіану, Синоп, Амасію та навіть Ефіопію Понтійську (сучасна Західна Грузія), де він неодноразово став свідком і учасником численних чудес та мучеників.
За легендами, під час подорожей у Македонії святого випробовували греків — вони запропонували йому випити чашу з отрутою, від якої будь-яка інша людина одразу б осліпла.
Однак, Матфей випив її і, несподівано для всіх, зцілив понад 250 осіб, накладаючи руки і ім’ям Христа.
Його мужність і віра викликали у язичників страх та заздрість, і тому одразу почали переслідувати його, намагаючись убити або схопити.
Святий використав свою духовну силу, щоб зникнути з поля зору поган і навіть з-під їх зброї — один раз земля розверзлася і поглинула зловмисників.
За іншими відомостями, йому злісно прагнули зла первосвященник Анан і віддані йому учні, які побачили, що святого неможливо зупинити і знищити фізично.
Тому його схопили й привели на суд у Єрусалим, де його засудили до смерті — побили камінням або розіп’яли.
Вважається, що Матфей був страчений або у Колхіді, або у тих краях, що їх зараз ідентифікують із сучасною Грузією.
Відзначаючи цю дату, українці у давні часи вводили в життя ряд обмежень: не можна було сваритися, лихословити, бажати зла ближнім або вести переговори, оскільки в цей день вірили, що будь-яка справа, розпочата з порушенням цих правил, закінчиться невдачею.
В цю святу дату не рекомендувалося ходити в гості, щоб не сваритися з близькими або сусідами.
У домі ж повинні були зберігатися лише ті, хто там мешкає, щоб уникнути конфліктів.
Ще одна традиція — не викидати залишки їжі зі столу, бо вважалося, що так можна принести невдачу або навіть зло.
Також у народі вважалося, що у цей день не варто користуватися травами, оскільки їхня цілюща сила у свято знижується й перетворюється на отруту, що може шкодити здоров’ю.
Це свято відзначає не лише історичний подвиг апостола, а й закликає християн бути вірними своїй вірі, цінувати духовні цінності та уникати сварок і суперечок у повсякденному житті.