Чи можливо Україні опанувати англійську мову у сучасних умовах: аналіз перспектив та викликів
Обговорення питання про те, чи здатна сучасна Україна значною мірою опанувати англійську мову, стає особливо актуальним на тлі ухвалення нової державної програми з її популяризації. Розглядаючи цю тему, важливо враховувати не лише цілі та бюджетні перспективи, а й глибші проблеми, що стоять перед системою освіти. Відомий лінгвіст і політолог Ноам Чомскі зазначає, що освітні системи часто формують невігластво, замість сприяння розвитку цікавості та творчого підходу до знань. У контексті так званої Концепції державної цільової програми з вивчення англійської на 2026–2030 роки постають ключові питання щодо її ефективності. Попри десятки попередніх спроб підвищити рівень володіння іноземною мовою — від проекту Future Perfect до ініціатив на зразок GoGlobal — результати здебільшого залишаються на рівні стабільності або середнього показника. За даними Education First, Україна у 2024 році посіла 40 місце у світі з індексом володіння англійською — що приблизно відповідає середньому рівню, але ця статистика, заснована на тестуваннях дорослих у містах із високою інституційною активністю, не відображає реального стану в сільській місцевості та малих містах. Це підтверджують дані КМІС: лише 51% громадян мають мінімальний рівень знання, а з них лише 23% можуть сміливо спілкуватися та читати англійською. Причини низьких показників досить очевидні: слабкість педагогічних кадрів, обмежений доступ до якісних ресурсів у регіонах, низька мотивація та відсутність сучасної інфраструктури для самостійного навчання. Водночас, у корені цих проблем лежить ще більш глибинна причина — застарілі підходи до навчання, що формувалися ще за радянських часів. За принципом, знання мають бути результатом дії, а не передумовою її. Однак у освітній системі досі переважає практика зубріння правил і слів, перш ніж застосовувати мову у реальних комунікативних ситуаціях. Таке ставлення суттєво стримує розвиток комунікативних навичок і демотивує дорослих до вивчення іноземної. Водночас, держава планує витратити майже півмільярда гривень на реалізацію концепції, що передбачає оновлення навчального контенту, підвищення кваліфікації викладачів, створення цифрових ресурсів і залучення міжнародних партнерів. Але чи не стане цей масштабний бюджет лише масштабованою версією вже існуючих ініціатив? Адже без істотних змін у підходах та системної реформи педагогіки, нові програми ризикують залишитися формальністю. Які шляхи гарантувати, що цей проект принесе бажаний ефект? Один із найефективніших — створення сучасного безкоштовного мобільного застосунку-анігматора у стилі Duolingo, який би зробив процес вивчення веселим, гнучким і адаптивним під реальні потреби користувачів. Цей інструмент може стати революцією у системі, забезпечуючи не лише якісні матеріали, а й мотивацію для активної практики. Ще одна важлива умовa — змінити і підходи до підготовки вчителів, щоб педагогічний досвід став не лише формальністю, а справжнім відкриттям і драйвером у навчанні. Тільки шляхом комплексних перетворень у системі освіти та культури мовного спілкування зможемо реально підвищити рівень знань та мотивації українців освоїти англійську мову, що стане важливим кроком на шляху до євроінтеграції й модернізації країни.