Зміни на Близькому Сході та їхній вплив на зовнішню політику РФ: аналіз сучасних геополітичних трендів

Останні події на Близькому Сході, зокрема бомбардування Ірану США та Ізраїлем, створюють нову динаміку у регіоні, яка має значний вплив на глобальну геополітику і, зокрема, на стратегію Росії. Відносини між цими країнами, їхні військові дії та дипломатичні ігри мають наслідки, що перевищують рамки регіону. Для Кремля ці події означають не лише зменшення впливу на Близькому Сході, але й переформатування власної зовнішньополітичної тактики. Зниження ролі сирійського режиму Башара Асада і втрати постачальника безпілотників для Ірану не лише принижують позиції Росії, а й ставлять під сумнів її здатність утримувати стабільність у регіоні через проксі-програми та співпрацю з союзниками. Наразі Москва зважає на необхідність розвитку власних технологій штучних безпілотних апаратів, здатних замінити іранські Shahed. Водночас, внутрішня стратегія Кремля зосереджена на збереженні максимальної уваги до України, бо саме ця війна визначає його політику і історичний спадок. Виникає питання: чи зможе Кремль використовувати міжнародні конфлікти для посилення власного впливу, залишаючи на задньому плані глобальні військові пригоди? Аналіз свідчить, що присутність США і їхня підтримка Ізраїлю створили для Росії ідеальну ситуацію — відволікання уваги та концентрація ресурсів на інші фронти. Це дозволяє Путіну вести гру, яка має на меті максимально зберегти контроль над власними регіонами і посилити позиції у внутрішній політиці. Крім того, західні країни витрачають значні ресурси на протиповітряну оборону, що викликає побоювання щодо зменшення доступності засобів захисту для України. Паралельно, війна з Україною є істотною для формування спадщини Путіна — вона визначає подальший статус Росії у світовому політичному просторі і є її стратегічною цілью. Усі ці події свідчать, що стратегія Москви в кризових умовах залишається старанно орієнтованою на відновлення вигідного їй багатовікового статусу імперії, а боротьба за Україну є ключовим елементом цієї глобальної концепції, незважаючи на втрату міжнародної підтримки і зусилля Заходу.