Путін упертюється: війна без кінця і краю — стратегія або безвихідь?
Вірус війни, який насувається з-за кордону, не лише знищує міцність української державності, але й стає для Владіміра Путіна сталим проявом його політичних амбіцій та особистого його бачення імперської величі. Замість того, щоб прийняти щедру пропозицію миру від Дональда Трампа, російський лідер обрав найжорстокіший сценарій — повномасштабну війну, яка перетворила Східну Європу на арену кровопролиття та руйнувань. Літній наступ Росії, що повільно просувається у бік Сум, приносить руйнівні втрати, хоча й просувається вкрай повільно, даючи кілька квадратних кілометрів нових територій щодня, але ці жертви коштують щодня тисячі життів та боєздатних сил. Що ж керує рашистським режимом, змушуючи його не зупинятися? Причина, за словами відомого історика та журналіста Овена Метьюза, криється у внутрішніх інформаційних бульбашках, у яких перебуває президент Путін і його найближче оточення. Там їх переконують, що перемога можлива і реальна, що стратегічний успіх цілком досяжний, якщо продовжувати боротьбу. Оптимісти вже хвалять завершення літнього наступу, тоді як реалісти побоюються, що ця кампанія тільки набирає обертів. Наступний великий удар може бути спрямований на Донбасі, що змусить Україну кидати обмежені людські ресурси у суцільну та безупинну боротьбу на фронті довжиною понад тисячу кілометрів. Однією із загадок є те, як російська військова машина, незважаючи на велику втому, не припиняє свою роботу. Відомі військові блогери з патріотичних кіл постійно публікують жахливі повідомлення про зловживання командирів, які відправляють війська на криваві «м'ясні атаки» або вимагають хабарі, щоб уникнути власної смерті. Системи покарань за дрібні порушення – побиття, кидання у ями чи прив’язування до дерев – стають нормою, тоді як ті, хто намагається поскаржитися, або гинуть, або отримують ще смертельніші завдання. Генерали поширюють неправдиву інформацію про успіхи в захопленні сіл, тоді як логістика і транспорт на передовій жахливо зношені й неефективні. Це призводить до того, що кількість важко поранених і невчасно евакуйованих значно перевищує українські показники. Водночас, у тилу боєздатність російських військ залишається підвищеною, особливо серед командирів і політичного керівництва, що прагнуть довести справу до остаточного перемир’я або до кінця війни. За словами Метьюза, навіть з критикою окремих командирів, у більшості випадків прихильники війни залишаються непохитними, а відчай, вигнання і наркотики часто трапляються на передовій. В підсумку, обидві сторони, наче виснажені боксери, що не припиняють бити один одного, вірять у те, що у їхнього опонента закінчаться ресурси і сили. Росія, із своїм багатством людських і матеріальних ресурсів, зароджує ілюзію, що зможе витримати та йти до кінця. Водночас, западні експерти вже вкотре попереджають, що літній наступ Росії в Україні буксує, і спроби прориву, здебільшого, завершуються провалом, незважаючи на масивні атаки з кількох напрямків. Здається, що підвищена кількість атак не дає бажаних результатів, а амбіції Кремля залишаються нереалізованими. Це лише підтверджує той факт, що цю війну важко назвати переможною для Росії, а виснажені обидві сторони готуються до того, щоб витримати та знову почати новий виток руйнівної боротьби.