Дипломатія проти авіаударів: остаточний шлях до стабілізації іранської ядерної програми
Сполучені Штати Америки стикаються з ключовим вибором у питанні врегулювання іранської ядерної проблеми, і від їхнього підходу залежить майбутнє регіону і глобальної безпеки. Вже зроблений внесок ізраїльських і американських сил у сповільнення іранської ядерної програми є значним, проте цим досягненням не можна вважати остаточний успіх. Без офіційної угоди, яка б закріпила довгострокові обмеження та встановила контроль, іранська ядерна загроза може швидко відновитися або посилитися. Зараз у Вашингтоні йдуть запеклі дебати щодо ступеня руйнувань і можливості швидкого відновлення іранських ядерних можливостей. Вчені та аналітикиpopереджають, що з'ясувати точний стан справ та запобігти появі нових центрів або прихованих сховищ високозбагаченого урану потребуватиме місяців, а не днів. Існує й ризик, що іранський режим синтезує первинну ядерну зброю, поєднавши потенційні технічні можливості та слабини міжнародного контролю. Ці процеси ускладнив також факт зникнення або приховування ключових запасів урану, а також зменшення відкритого контролю за ядерними об’єктами у Тегерані. Американські та ізраїльські розвідувальні служби вважають, що навіть за значних ушкоджень іранських ядерних можливостей, можливі спроби швидко відновити або створити нові технології для виробництва зброї. Проте, нападальні дії з повітря й ракетної збірки навряд чи стануть довгостроковим рішенням. Вони здатні купити час, але не гарантують повного знищення ядерних можливостей, та й можуть викликати нові конфлікти у регіоні. Імовірність серйозних наслідків підсилюється тим, що іранська армія знаходиться у процесі відновлення своїх оборонних сил. Водночас, адміністрація США демонструє зміщення у стратегічних пріоритетах. З одного боку, риторика з приводу ефективності авіаударів і намірів збільшити тиск, а з другого — прагнення уникнути нових масштабних конфліктів і спроб здійснити дипломатичне врегулювання. Президент США нещодавно наголосив, що перспективи укладання нової угоди з Іраном стають дедалі більш складними, посилюючи розчарування у дипломатичних зусиллях. Водночас, зникнення офіційного зв’язку з Міжнародним агентством з атомної енергії ускладнює процес встановлення історичних правд та контролю. Навіть якщо у Тегерані знайдуться політики, які підтримують дипломатію, їхній шлях до угоди вимагатиме терпіння, різноманітних компромісів та внутрішньої стабільності — рис, яких нині бракує адміністрації. Експерти наголошують, що для забезпечення довгострокової безпеки США та їхніх союзників необхідно використати поточні переваги для домоганняся укладення міцної й прозорої угоди. Така угода має передбачати більш жорсткий контроль, суворі перевірки, позасистемні збагачувальні роботи та знищення запасів високозбагаченого урану та сучасних центрифуг. Одночасно, Білий дім може піти шляхом зміцнення позицій у дипломатії, офіційно відмовившись від мети зміни режиму у Тегерані та зменшивши військову присутність у регіоні. Можна запропонувати поетапну стратегію зняття санкцій та активну підтримку діалогу із залученням Ізраїлю, який має свої гарантії не перешкоджати дипломатичному процесу. Відносини з республіканцями і політичними силами в США дозволять створити більш міцний правовий фундамент для майбутніх угод, запевняючи іранських лідерів у стабільності політичного договору. Які б не були складнощі, дипломатія залишається єдиним шляхом, здатним врегулювати іранську ядерну проблему та забезпечити безпечне майбутнє для світу. Тільки через діалог і взаєморозуміння можливо досягти справжньої стабільності у регіоні і уникнути ескалації конфліктів, що можуть мати руйнівні наслідки для всього людства.