Захисна стратегія України: масштабні витрати та невиправдані оборонні укріплення
Журналіст та військовий Юрій Бутусов, який наразі виконує обов’язки стрільця у 13-й бригаді Національної гвардії «Хартія», підняв важливу проблему щодо ефективності та цільового використання українських оборонних ресурсів. За його словами, країна витратила десятки мільярдів гривень на спорудження фортифікаційних об'єктів, багато з яких згодом виявилися непридатними або використаними лише формально. Метаохоже, що відсутність чіткої системи відповідальності за будівництво таких споруд сприяла розпорошенню засобів і зменшенню їхньої ефективності. У подкасті «Є питання» Бутусов наголосив, що організація оборонних структур в Україні давно потребує системного підходу та чіткої координованості. Водночас, за його словами, відповідальність за будівництво укріплень часто перекладається між військовими відомствами та цивільними адміністраціями, що загалом знижує ефективність та призводить до хаосу у процесі. В результаті, на фронті постійно виникають нарікання на якість та доцільність споруд, тоді як цивільні адміністрації відстоюють свою позицію, підтверджуючи, що вони слідують поставленим військовими завданням. Бутусов повідомив, що витрати на створення оборонних споруд сягнули щонайменше 30-35 мільярдів гривень (близько мільярда доларів), але їхня реальна ефективність близька до нуля. Часто збудовані укріплення залишаються непрацездатними під час бойових дій або використовуються лише для «офіційної звітності». Більшість із них розташовані в другій чи третій лінії оборони й мають мінімальну бойову цінність, що є не логічним та абсолютно абсурдним з точки зору стратегічної необхідності. Нещодавні оцінки показують, що зусилля з будівництва фортифікацій фактично недоцільні — більшість споруд залишається малоефективною, і лише 1-2% реально допомагають у захисті. У той час, коли Україна витрачає мільярди на споруди, бойові дії демонструють, що ці вкладення з високим ступенем ймовірності не дають потрібного результату. Водночас війська РФ продовжують просуватися унаслідок погано облаштованих та недосконалих оборонних ліній, особливо в Сумській області. Як зауважив раніше Бутусов, погіршення ситуації з укріпленнями — це ще й прикра ознака стратегічної невизначеності та недосконалої системи управління обороною в країні. Щоб змінити ситуацію, потрібно глибше аналізувати та покращувати механізми планування та будівництва оборонних споруд, ухвалювати відповідальні рішення і відмовлятися від непродуктивних витрат. В іншому разі, питання безпеки України залишатиметься під загрозою через безсистемну та беззмістовну витрату значних ресурсів.