Нове обличчя міжнародного правосуддя у боротьбі з агресією Росії: створення Спеціального трибуналу проти війни в Україні
Після понад одиннадцяти років від моменту першої збройної атаки і більш ніж трьох років від початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, світова спільнота зробила історичний крок уперед у справі покарання за агресію. Президент, парламент і міжнародні інституції святкують підписання угоди з Радою Європи щодо створення Спеціального міжнародного трибуналу, який відповідатиме за притягнення до відповідальності за злочин агресії проти України. Це рішення стало наслідком потужної дипломатичної волі понад 35 держав і Європейського Союзу, які всі разом підтвердили свою прихильність до правосуддя та міжнародної справедливості. Важливо усвідомлювати, що цей трибунал — це не просто юридична інституція, а й символ нової епохи в боротьбі з безкарністю за військові злочини. Ще більше це говорить про зміну концепції — злочин агресії, який раніше залишався поза сферами активного кримінального переслідування, тепер визнається злочином у міжнародній юстиції. Зі створенням цього трибуналу відкривається новий етап у розгляді та покаранні тих, хто ухвалював рішення про застосування сили, порушуючи статут ООН та міжнародне право. Саме цей акт вторгнення тривалий час залишався поза увагою міжнародної юрисдикції, що ставило під сумнів можливість правового покарання й здійснення справедливості. Тепер же вперше з часів Другої світової війни злочин агресії став предметом формального кримінального судочинства, що являє собою значний прорив для міжнародного права. Хоча процес створення трибуналу і наповнений викликами — юридичними, політичними та процедурними — він є важливим кроком у напрямку забезпечення правосуддя для України та всього світу. Від попередніх моделей міжнародних трибуналів цей новий орган відрізняє гібридна структура, що поєднує елементи міжнародності та локальної юрисдикції. Вона полягає у тому, що судді та прокурори призначаються за рекомендацією держав-учасниць, а незалежна комісія оцінює їхню професійність. Окрім того, цей трибунал має не лише визначати винних і засуджувати, але й допомагати формувати нову юридичну модель відповідальності за злочини, раніше неохоплені глобальним правосуддям. Значний аспект — питання компенсацій та відшкодування збитків, які будуть здійснюватися через міжнародний механізм із використанням штрафів і конфіскацій. Особливе місце посідає мета притягнення до відповідальності високопосадовців, включаючи керівників країни-агресора — президента, прем'єр-міністра, міністра закордонних справ РФ. Хоча формально процес щодо них може бути призупинений у разі їхнього перебування на посаді, існує серйозна дискусія щодо імунітетів і можливості їхнього притягнення до відповідальності. Важливо підкреслити, що рішення Ради Безпеки ООН щодо створення такого трибуналу наразі неможливе через політичні конфлікти й односторонню блокаду, а ініціативи, активізовані Генеральною Асамблеєю та іншими міжнародними інституціями, є актуальними та необхідними. Створення трибуналу — це не просто юридичний акт, а й політичний виклик. Це протест проти безкарності та підтвердження, що агресія має отримати належну оцінку і покарання. Водночас, реалізація цих намірів вимагає часу, фінансування та всебічної організаційної роботи, адже важливо уникнути політизації процесу і досягти справедливого, незалежного і дієвого правосуддя. Підписання угоди не є кінцем, а лише першим кроком на шляху до справедливості, яка стане потужним сигналом усьому світу: ніяка агресія не залишиться безкарною, незалежно від міжнародних чи національних обставин. Це шанс поставити крапку у довгій історії безнаказаності та закласти основу для нової епохи міжнародного правосуддя та захисту людських прав.