Глибоке роз’яснення: трудовий договір з нефіксованим робочим часом – що потрібно знати працівникам в Україні
У сучасних умовах роботи в Україні стає все більш поширеним застосування особливих видів трудових договорів, зокрема тієї форми, яка передбачає нефіксований робочий час. Працівники та роботодавці повинні розуміти характер цих договорів, їх особливості та правові нюанси, щоб уникнути недорозумінь і забезпечити правильне оформлення трудових відносин. За ініціативи державах органів у сфері праці в Україні були внесені зміни до законодавства, що закріплюють правовий статус трудового договору з нефіксованим робочим часом. Це зумовлено потребами сучасного ринку праці, де гнучкість стає ключовою складовою для обох сторін. Згідно із законом, новий вид договору передбачає, що працівник виконує роботу за вимогою роботодавця, а тривалість робочого часу не є заздалегідь визначеною. Це означає, що працівник зобов’язаний бути готовим виконувати свої обов’язки у будь-який момент, коли роботодавець визначить необхідність, а сама робота може бути виконана в будь-який зручний час для сторін, з урахуванням обмежень щодо максимальної тривалості роботи — не більше 40 годин на тиждень. Основні характеристики такого договору включають відсутність фіксованого графіка роботи, необхідність у попередньому повідомленні працівника про необхідність виконання роботи та дотримання меж загального робочого часу. Такі договори укладаються у письмовій формі, хоча за умов воєнного стану можлива їх укладення та у простій формі з урахуванням згоди обох сторін. Важливо, що кількість таких договорів у одного роботодавця обмежується 10% від усіх трудових договорів, або лише одним для роботодавця з менш ніж 10 працівниками. Для укладання договору з нефіксованим робочим часом важливо враховувати певні нюанси: спосіб і терміни повідомлення працівника про початок роботи, інтервали для виконання роботи, а також способи й строки повідомлення про готовність працівника почати або відмовитися від роботи. В законодавстві не визначено суворих правил щодо способів повідомлення — це може бути письмово, електронною поштою або через інші засоби комунікації. Також важливо знати, що працівник не може бути переведений з безстрокового договору на договір з нефіксованим часом без його згоди, але він має право вимагати укладення стандартного трудового договору через певний час роботи за договором з нефіксованим часом. У разі відмови роботодавця — працівник має право подати повторну вимогу через не менше ніж 90 днів. У підсумку, працівникам варто уважно ознайомитися з цим видом трудового договору, чітко усвідомлювати свої права та обов’язки, а також зважати на умови повідомлення і обмеження робочого часу, щоб захистити свої інтереси та працювати в правовому полі.