Дистанційна освіта в Україні: нові виклики та зміни від Міністерства освіти і науки
Освіта в Україні вже третій рік функціонує в умовах надзвичайних обставин, викликаних війною. Внаслідок воєнних дій учнівського контингенту розкидано по всьому світу, а руйнування шкіл і перерваний навчальний процес став нагальним викликом для всієї системи. В таких складних умовах стало критично важливим впровадження рішень, які поєднують гнучкість, відповідальність і безпеку. Міністерство освіти і науки нещодавно внесло зміни до своїх наказів, зокрема до №1112 від 7 серпня 2024 року та №1115 від 8 вересня 2020 року, які істотно регламентують питання дистанційного навчання. Ці нововведення спрямовані на зменшення можливостей для дистанційної освіти, обґрунтовуючи це підходом «Школа офлайн», спрямованим підвищити якість викладання і повернути учнів до шкільних пар. Водночас, у контексті війни та безпеки, виникають складні питання щодо застосовності єдиних правил для всіх студентів, особливо тих, хто перебуває у зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. Програма «Школа офлайн», запланована з вересня 2025 року, обіцяє бути гнучкою та інклюзивною, але її успіх цілком залежить від чіткості деталей реалізації. Обурення громадськості та освітян через нові санкції щодо дистанційного навчання триває вже понад рік, а їх опір лише посилюється. Висловлюються побоювання, що нові норми можуть спричинити втрату можливості для учнів із віддалених і окупованих територій отримувати освіту, що створить великі ризики для їхньої безпеки та майбутнього. Законодавчі нововведення передбачають обмеження у праві вибору закладу й імітують підтримку очної форми навчання, що особливо важливо для внутрішньо переміщених осіб і дітей із ТРО. Водночас, одна з головних проблем — нові вимоги щодо наповнюваності дистанційних класів, які, за логікою МОН, мають мінімум 20 учнів, тоді як чинне законодавство дозволяє класи з щонайменше п’ятьма учнями. Це ставить під загрозу існування дистанційної форми у малих школах і регіонах, зокрема — у прифронтових районах, де навчання здебільшого здійснюється дистанційно. Також, впроваджуються жорсткіші вимоги до підключення й документального оформлення навчання для дітей із ТОТ, що викликає додаткові ризики безпеки. Міністерство акцентує увагу на поверненні до офлайн-навчання за умови безпечних укриттів, однак у регіонах із постійними обстрілами та без укриттів це є неможливим або дуже ризикованим. Водночас, шляхи для дистанційної освіти для таких територій залишаються обмеженими, що поглиблює проблему доступності і безпеки учнів. Загалом, нові нормативи мають значний вплив і на системну автономію шкіл, оскільки вони змушують заклади скорочувати або закривати класи, позбавляючи їх можливості самостійно управляти навчальним процесом відповідно до потреб громади. Це викликає занепокоєння серед педагогів та батьків. Водночас, реєстрація нових наказів у Мін’юсті та активізація обговорень у парламенті дають надію на переоцінку або скасування деяких пунктів цих реформ у майбутньому.