Україна виступила із обґрунтуванням виходу з Оттавської конвенції: контекст безпеки та право на самооборону
Міністерство закордонних справ України офіційно пояснило причини свого рішення припинити участь у міжнародному договорі — Оттавській конвенції, яка регулює заборону застосування і накопичення протипіхотних мін. Це рішення стало логічним наслідком об’єктивних обставин, що склалися внаслідок російської агресії проти України. Згідно з офіційною позицією МЗС, західний міжнародний акт був ратифікований Україною у 2005 році, і з моменту підписання українські посадовці і далі сумлінно дотримувалися його положень. Однак, ситуація значно змінилася, відколи Росія, яка не є учасницею Оттавської конвенції, у 2014 році розпочала масштабну агресію проти нашої держави. Не зважаючи на міжнародні зобов’язання України, Росія активно використовує протипіхотні міни, що призвело до значних втрат та ускладнень у протидії війні, особливо у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення. За словами українських дипломатів, цей масовий обстріл засобами мін створює несправедливу асиметричну перевагу для агресора і ускладнює оборонну стратегію, обмежуючи право країни на самеоборону відповідно до Статті 51 Статуту ООН. Додатково, повномасштабна агресія РФ змусила кілька країн НАТО й інших країн-членів Європи переглянути свою позицію щодо участі в цьому договорі й ухвалити рішення про його вихід. Україна, що опинилася у ситуації глибокої небезпеки, у цьому контексті, зважаючи на реальні бойові обставини та національну безпеку, прийняла непросте, але необхідне рішення про припинення виконання нерелевантних на даний момент зобов'язань відповідно до Оттавської конвенції. Вони вже не відображають реального стану речей і перешкоджають ефективній обороні країни, що бореться за своє існування. Вихід із конвенції — це стратегічний крок для підвищення обороноздатності України й запобігання необґрунтованим обмеженням у її право на самозахист. 29 червня Президент Володимир Зеленський підписав указ, яким офіційно офіційно заявив про вихід України з цієї міжнародної угоди. Це рішення є частиною ширшої стратегії посилення обороноздатності та захисту держави від зростаючої російської загрози, сприяючи збереженню незалежності та суверенітету України у важкий період війни.