Чи справді Трамп підтримує послаблений законопроєкт щодо санкцій проти Росії?
У світлі останніх заяв американського сенатора Грема стає дедалі очевидніше, що питання застосування санкцій проти Росії залишається одним із головних інструментів дипломатичного тиску, але при цьому його реалізація ускладнена внутрішньополітичними компромісами. Сенатор-республіканець Ліндсі Грем повідомив, що під час недавнього візиту на змагання з гольфу президент Дональд Трамп підтримав ідею прийняття законопроєкту, який передбачає посилення економічних санкцій, але з певними обмеженнями. За словами Грема, Трамп висловився про необхідність рухатися вперед і підтримати законопроєкт, що був внесений до Конгресу, натякаючи, що після липневої перерви у роботі парламенту він підпише цей документ. Однак слід зауважити, що новий законопроєкт не передбачає автоматичних санкцій проти РФ — остаточне рішення залишатиметься за президентом. Грем підкреслює, що у документі передбачено так звану «застережну статтю» (waiver), що дає президенту США право звільняти окремі випадки від санкцій. Це означає, що, хоча законодавці прагнуть тиснути на Росію, залишаючи можливість для політичних маневрів, фактичне застосування санкцій буде залежати саме від рішення Путіна, а не автоматично. Водночас сенатор зауважує, що метою є змусити Кремль сісти за стіл переговорів та показати свою готовність до компромісу. Передісторія подій свідчить, що Білого дому саме й було зроблено головним ініціатором цієї затяжної політичної гри. Відомо, що у червні The Wall Street Journal повідомляло про наполегливий намір адміністрації Трампа зберігати остаточне рішення щодо санкцій за власним розсудом. Внесений у Конгрес законопроєкт, підтриманий і у Палаті представників, і у Сенаті, передбачає нові, економічно жорсткі заходи проти Росії — зокрема запровадження 500-відсоткового мита і додаткових санкцій за відмову від перемир'я. Хоча офіційно Трамп не раз заявляв, що санкції потрібно запроваджувати за потреби, поки що конкретних кроків у цьому напрямку зроблено не було. Водночас експерти наголошують, що такий підхід створює потенційне поле для політичної гри та маніпуляцій у сфері міжнародної політики та економіки.