Як вижити емоційно у роки війни: п’ять ключових слів нашого досвіду
Понад три роки українці живуть у режимі невідомого майбутнього, у стані безперервного випробування та особистісної витримки. Війна змінила наш світ назавжди, і ми всі змушені рефлексувати над тим, що відбувається з нами, нашими почуттями, життєвими прозорами. Втративши багато з основних складових добробуту — безпеку, стабільність, передбачуваність — люди всі сили спрямовують на те, щоб пристосуватися до нової реальності й зберегти себе. Це не просто психологічний синдром, а глибока життєва криза, яка торкнулася кожного з нас. У цій статті я хочу поділитися п’ятьма словами, що відображають найактуальніші аспекти нашого сьогодення. Вони допомагають краще зрозуміти себе й навколишнє, знайти сили рухатися вперед навіть у найскрутніших умовах. Це — не тільки слова, а й ключі до виживання в умовах війни, що розірвала нормальне життя і перетворила його у щоденну боротьбу за кожну мить. **Перше слово — «нестача».** Війна позбавила нас багатьох речей: безпеки, миру, стабільності. На щоденних фронтах нашої життєдіяльності з’явилися порожнечі, яких раніше не існувало. Найбільший дефіцит — у відчутті безпеки. Не можна повернути назад час, не можна повернути втрачене, але можна навчитися жити з цією нестачею, шукаючи обхідні шляхи для задоволення навіть найпростіших потреб. Ми ніби в кожного з нас уявна «інвалідність» — втрата функцій, які раніше здавалося, були невід’ємними. Втрачені можливості повернутися додому, бути поруч із близькими, просто виспатися вночі або перетнути кордон — все це залишилось у минулому. Проте саме пристосування, винахідливість і взаємодопомога стають нашими головними інструментами для подолання цієї державної та особистої «нестачі». Важливо не соромитися просити про допомогу і бути готовим протистояти цій порожнечі за допомогою маленьких, але значущих кроків. **Друге слово — «біль».** Кожен наш день — це мікс емоцій та переживань. Безнадія, тривога, розпач, злість, сум — все це супроводжує життя у війні. І хоча інколи хочеться приховати ці почуття, зробити вигляд, що все добре, — вони є невід’ємною частиною нашого буття. Адже саме вони сигналізують про те, що ми живі, здатні до несподіваних емоцій і реагуємо на виклики навколишнього світу. Тривога дає нам поштовх — бути напоготові, сум допомагає пережити втрати, а гнів — не дозволяє зламатися. Варто пам’ятати, що ці почуття, хоч і важкі, — це природна реакція на тяжку ситуацію. За можливості прагніть не заглушати світлі моменти — радість і задоволення в житті потрібні нам, щоб не втратити людське обличчя. **Третє слово — «виснаження».** Втому від війни фахівці багатократно зафіксували ще з 2022 року. Четвертий рік кривавого протистояння — і ми вже звикли жити й працювати, незважаючи на незліченні ознаки хронічного стресу. За даними компанії Gradus, понад половина українців відчуває сильне фізичне й психологічне виснаження. Це відчуття зростає щороку, і тепер його важко приховати. Люди в стані «смертельного» виснаження, і це притому, що війна триває, а фронти вже стали частиною нашого підсвідомого «фону». Стрес пронизаний кожною клітиною нашого тіла — і це нормально. Що ж робити? Найпростіше, що можемо — дозволити собі відпочити. Відновлення сил — головний пріоритет. Навіть короткий перепочинок і кілька хвилин розслаблення здатні зменшити невидимий вантаж й повернути життєву енергію. **Четверте слово — «невизначеність».** Ми живемо у час, коли неможливо спрогнозувати тривалість війни чи її кінцеву точку. Це породжує багато сумнівів, вагань та труднощів з ухваленням рішень. Люди часто не знають, чи варто вкладати сили у нові проекти, кудись їхати або перечекати цей страшний період. Алгоритму — чіткої інструкції — немає. Єдине, що допомагає — звична рутина. Зважаючи на всі ризики і невизначеності, кожен день, виконуючи свої обов’язки, удосконалюючи ритуали, тримає нас на плаву. Адже саме контроль над буденними справами зменшує відчуття безглуздя й дає відчуття стабільності всередині хаосу. Нависякчас пам'ятайте: навіть у найтемніших часах є те, що ви можете контролювати — у приготуванні їжі, у збереженні порядку, у турботі про найрідніших. **П’яте слово — «життя»**. В умовах війни важливо пам’ятати: попри все, ми живемо. Наше життя — це не лише існування, воно ще й наповнене щоденними маленькими радісними моментами. Встаємо з ранку, цілуємо дітей, п’ємо каву, читаємо книжки, спілкуємося з близькими, сміємося, пригортаємося. Це — справжня цінність, цінність, якої не варто втрачати навіть у найскрутніші часи. саме життя — і є наш найголовніший опір та відповідь на війну. Його не треба відкладувати чи знецінювати. Ми не маємо привілею чекати кращих часів — ми живемо і боремося щоденно. Це і є наша справжня перемога — у збереженні людського обличчя і сили рухатися вперед. Отже, навіть у найтемніших умовах війни можна знайти сили для життя — за допомогою сучасної мудрості, внутрішньої стійкості й спільної підтримки. Адже кожне наше слово, кожен день — важливий, щоб зцілювати рани і створювати майбутнє. І у чотирьох стінах, у натовпі, у самоті — ми живемо, і цей факт важливіший за будь-які списки «недостатків» і «осуджень». Вірте у власну силу і не дозволяйте війні зламати вашу людськість.