Вічна пам’ять українському борцю: пішов із життя Ігор Калинець
28 червня зі Львова прийшла трагічна новина — у віці 84 років перестав серце відомого українського літератора, дисидента, поета і публіциста Ігоря Калинця. Це одна з найяскравіших постатей у сучасній українській культурі та історії боротьби за свободу і незалежність. Про смерть поета повідомила керівниця Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету "Львівська політехніка" Ірина Ключковська, яка мала честь співпрацювати з Ігорем Калинцем і добре знала його життєвий шлях. Також цю втрату підтверджує донька поета Дзвінка Калинець-Мамчур, яка поділилася щемливими словами про батька і його небесний політ. За словами Дзвінки, його сьогодні, 28 червня, о 14:18 забрала до небесної родини, зробивши ще один важливий крок у безсмертність. Вона зворушливо звернулася до світлих пам’яті батька у Facebook: «Таточко, мій найдорожчий, мій таточко… Сьогодні о 14:18 твоя душа полетіла у небеса. Молимося за тебе, а ти там, із Мамою, разом молитиметеся за Україну, нашу рідну і незламну». Ці слова вкладають у серця кожного, хто цінує його спадщину і пам’ять. Ігор Калинець народився 9 липня 1939 року у місті Ходорові — на той час це була Польща, а зараз Львівська область. Його дитинство і юність припали на період тяжких політичних і історичних випробувань, що ніколи не зламали його духу. Після здобуття вищої освіти у Львівському університеті на філологічному факультеті, він присвятив себе літературі і культурі. Початково працював у Львівському обласному державному архіві (1961–1972), однак його активна позиція у дисидентському русі стала причиною переслідувань. У 1972 році, за участь у правозахисній діяльності, Калинець був ув'язнений на 6 років і відбував покарання у Пермських концтаборах разом із видатними українськими поетами і дисидентами — Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем і Степаном Сапеляком. Вони разом пережили важкі випробування заслання, яке охоплювало Забайкалля й Читинську область, у селі Ундіно-Посєльє, що стало випробуванням для їхньої волі і переконань. Описаний у багатьох джерелах цьому періоду, досвід ув’язнення і заслання зробили його ще більш непохитною особистістю. Після звільнення й повернення до Львова у 1981 році він продовжив культуру боротьби через літературу та громадську діяльність. З 1987 року був активним учасником і редактором самвидавного журналу “Євшан-зілля”, що став символом українського спротиву і відродження. Його праця та творчість не обмежувалися поезією — він писав також для дітей, створюючи різноманітні вірші та прозу. Кілька книг Калинця стали класикою української літератури, а його поезії розійшлися за межі України, здобувши популярність у країнах із великою українською діаспорою — Казахстані, Канаді, США та Аргентині. Загалом він автор 17 збірок поезії і численних прозових і публіцистичних праць, які вбирають у себе дух незламної боротьби і нескореного прагнення до свободи. У 1992 році його найвизначніший твір — книга вибраних поезій “Тринадцять аналогій” — був удостоєний Шевченківської премії, увічнивши його ім'я в історії української культури. Також важливо згадати, що життя і творчість Ігоря Калинця стали основою для створення документального фільму “Пан Ніхто” (2018), режисера Олександра Фразе-Фразенка, що широко презентував його біографію ширшій аудиторії і дозволив ще раз усвідомити велич його внеску у боротьбу за українську незалежність та сучасну ідентичність. Втрату такого видатного українського діяча та духовного борця важко переоцінити. Його життя — це яскравий приклад непохитної боротьби за свободу, і насамперед — любові до України. Світ його пам’ятатиме не лише як поета, а й як незламного борця й натхненника для майбутніх поколінь українців. Схиляємо голови в траурі і співчутті його рідним і близьким, а його слову і дусю бажаємо вічної памяті.