Росія повертає на фронт застарілі танки Т-62 через гостру нестачу сучасної бронетехніки
У розпалі війни проти України російські війська змушені вдатися до давно застарілих зразків техніки через колосальні втрати сучасних бойових машин. За інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, у зв’язку із виснаженням запасів і можливостей виробництва нових машин, російське командування активізувало процес відновлення та повернення у стрій танків Т-62, які вироблялися ще у 1960-х роках. За даними розвідників, основний об’єкт відновлення таких машин – 103-й бронетанковий ремонтний завод, розташований у невеликому смт Атамановка на Забайкальському краї, що у далекому Східному військовому окрузі. Там проводять роботи з ремонту й часткового відновлення зношених екземплярів, які зберігалися десятиліттями без догляду, переважно просто під відкритим небом. Втім, у складських запасах РФ зберігається чимало таких машин, і відновлення їх – швидше вимушена міра, ніж стратегія майбутнього розвитку. За оперативними даними на 27 червня 2025 року, у прикордонні з Європою регіони російської країни було перекинуто щонайменше 21 одиницю Т-62 із Східного військового округу. Більшість із них перебувають у незадовільному стані, мають важкі пошкодження або значно зношені деталі, адже ці танки зберігалися без належного технічного обслуговування сотні років. У популяризації цієї техніки на фронті відчувається величезна потреба через катастрофічний брак сучасних танків such as Т-90М і Т-72Б3М. І хоча експлуатація Т-62 у бойових умовах є скоріше тимчасовою і вимушеною мірою, вона дозволяє російським військам підтримувати певний рівень бойової здатності у кризових ситуаціях. Це рішення є не стільки стратегічним, скільки покликане компенсувати втрати і нестачу сучасної бронетехніки, що зумовлені браком виробничих потужностей і гострим дефіцитом імпортних комплектуючих високотехнологічного рівня. Використання застарілих танків Т-62 – не лише тимчасове рішення, а й нещадний знак виснаження росії у військовій боротьбі: з одного боку, їх застосовують для активних боїв, а з іншого — розміщують вздовж оборонних рубежів як стаціонарні вогневі точки. Ця практика дозволяє заповнити прогалини у боєздатності, але водночас підкреслює сумний стан російської військової промисловості та зростаючу залежність від застарілої техніки, яка вже давно за межами свого проектного терміну.