Путін назвав удари по Ірану “неспровокованою агресією”: Росія ставить під сумнів виправданість міжнародних атак
У своєму останньому виступі, який отримав широкий резонанс на вітчизняних та зарубіжних інформаційних ресурсах, російський лідер Володимир Путін різко засудив недавні удари по ядерних об’єктах Ірану, назвавши їх «неспровокованою агресією», що не має жодних конструктивних підстав. Заява пролунала під час прес-конференції з іранським міністром закордонних справ Аббасом Аракчі, який знаходився в Москві для офіційного візиту 23 червня. За даними інформаційних агентств ТАСС, РИА Новости та РБК, відповідні слова Путіна прозвучали пізно ввечері, і у них він засуджує будь-які дії проти Тегерана без чітких виправдань, наголошуючи, що «немає підстав або виправдань для такої агресії». У своїй промові він підкреслив, що «Росія докладає максимум зусиль, щоб підтримати іранський народ у складних міжнародних умовах». Водночас, абас Аракчі підтвердив, що Іран вважає такі дії Сполучених Штатів та Ізраїлю нелегітимними і засуджує їхню політику щодо його країни. Ключовий момент цієї заяви — тон, в якому висловився Путін — свідчить про незмінну підтримку Росією іранської позиції та її готовність протидіяти тому, що в Москві називають «несправедливими зовнішніми втручаннями». Аналізуючи цю ситуацію, важливо пам’ятати про контекст: останнім часом Росія активно використовує іранські безпілотники типу «Шахед» для нанесення ударів на території України, що свідчить про тісні військові та політичні зв’язки між двома країнами. На тлі цих подій варто пригадати, що цими днями у світовому геополітичному просторі знову активізувалися суперечливі енергетичні та військові інтриги. Передісторією до цієї «словесної дуелі» стало повідомлення з Ізраїлю, який 13 червня заявив, що завдав «превентивного удару» по військових об’єктах Ірану, спрямованого на злам ядерної програми та нейтралізацію військових цілей Тегерана. Це був перший масштабний відголос напруженості, яка невдовзі отримала продовження у глобальній турбулентності. Згодом, 22 червня, з боку США було здійснено серію точкових авіаційних ударів по трьох ядерних об’єктах Ірану — Фордо, Натанз та Ісфахан. Владі США цей удар захвалили як «успішний», а президент Дональд Трамп у своєму коментарі закликав іранську сторону негайно укласти мирний договір. Вперше за довгий час він також пригрозив іранській стороні «набагато масштабнішими ударами» у разі відмови від співпраці. Сам Трамп наголосив, що його адміністрація прагне посилити дипломатичний тиск на Тегеран, водночас застерігаючи від будь-яких спроб помсти. Водночас, у межах спроби врегулювання конфлікту, американський лідер зазначив, що російський президент Володимир Путін начебто висловлював бажання врегулювати блискучі протиріччя на Близькому сході і пропонував свою допомогу у ролі посередника. Однак Трамп відповів, що передумовою для такої співпраці має бути вирішення російсько-українського конфлікту, що залишається більш важливим для США і персонально для нього самого. Загалом, останні події у міжнародній політиці демонструють, наскільки напруженими та багатогранними є сучасні конфронтації в регіоні. Росія, офіційно підтвердивши свою підтримку Ірану і засуджуючи атаки на нього, одночасно продовжує підтримувати свою військову кампанію в Україні, для якої у Москви понад усе — зберегти контроль і вплив у регіоні. Це створює складну динаміку, де кожен крок і кожна заява мають далекосяжні наслідки для світової безпеки і стабільності. Заглиблюючись у цю історію, важливо усвідомлювати, що події на Близькому сході та у Європі тісно переплетені у глобальній системі геополітичного балансу, і їхнє розвиток залежить від рішень світових лідерів та країносторонніх стратегій. У цьому контексті українська війна набуває ще більшої ваги, оскільки вона стає напруженими епіцентром глобального протистояння, а розхитування ситуації — потенційним каталізатором нових конфліктів і змін у міжнародному порядку.