Після п’ятирічного ув’язнення: Тихановський висловлює свою підтримку Україні та Зеленському
21 червня білоруський опозиціонер та одіозний політик Сергій Тихановський був несподівано звільнений із в'язниці, що стало важливою персоною подією не тільки для білоруського руху опору, а й для всієї регіональної політичної сцени. Його вихід на свободу ознаменував новий етап у громадській та політичній діяльності, а також викликав численні реакції та коментарі з боку міжнародної спільноти та найближчого оточення самого Тихановського. В першу чергу, уже на перших засадах своєї публічної промови він однозначно заявив про свою підтримку України й її президента Володимира Зеленського. На пресконференції, що відбулася 22 червня, вже після звільнення, Тихановський щиро виклав свою позицію: «Я абсолютно підтримую Україну. У президента Зеленського була дуже важка доля. Те, що я пережив у ці роки, — ніщо не порівняти з тим, що бувало з ним. Він — для мене герой. Можу сказати це без вагань: я підтримую його повністю і всім своїм серцем». Заява білоруського опозиціонера не лише підкреслює його міцну позицію у питаннях, що стосуються України, а й підтверджує цілковите несприйняття проросійської риторики, яку мають деякі інші політики білоруського опозиційного сегмента. В коментарі для «Нашої Ниви» Тихановський підкреслив: «Я ніколи не був проросійським політиком. У мене був бізнес, малі офіси в Москві, Києві й компанія в Литві — і більше нічого. Це все, що у мене було. Навіть думки про проросійську орієнтацію — це фейки. Наш головний ворог — режим Путіна. Поки цей режим існуватиме, перемоги для білоруської демократії не буде.» Щодо своєї поїздки в анексований Крим у 2017 році Тихановський визнав, що тоді він ще не займався політикою і не думав про політичні питання і бувало він тоді «як паломник, а не політик». Це, на його думку, не має впливу на його нинішню позицію: «Я тоді їхав туди не як політик, а як людина, що їде на духовну подію. Зараз я закликаю білорусів боротися з лукашизмом, з режимом, що вже більше п'яти років руйнує нашу країну». Водночас, серце білоруської опозиційної сцени, за словами Тихановського, належить його дружині, Світлані Тихановській. В інтерв’ю він підкреслив: «Лідером опозиції є моя дружина, Світлана. Я ж не претендую на цю позицію. Проведені п'ять років у ізоляції значно позначилися — вона є для мене більш гідним і сильним лідером. У білорусів багато таких людей, які заслуговують бути в опозиції, і я не маю наміру змагатися з ними». Таким чином, він цілісно підтримує тезу про те, що ведучий фронт боротьби з режимом Лукашенка — це саме Світлана Тихановська. На завершення своєї промови, Тихановський подякував європейським і американським політикам за консистентну підтримку білоруської демократії та за допомогу у його звільненні. «Ми вдячні за підтримку наших друзів із Заходу. Це дає нам сили боротися далі і зберігати віру в нашу перемогу», — висловив він. Звільнення Тихановського відбулося на тлі візиту до Білорусі спецпредставника президента США Кіта Келлога, що був сприйнятий як сигнал підтримки білоруської опозиції і влади на Заході. За інформацією білоруських ЗМІ, цього ж дня у країні було вирішено звільнити одразу 14 політичних в’язнів, з яких частина — громадяни різних країн: Польщі, Латвії, Естонії, Швеції, США й Японії. Глава МЗС Литви Кястутіс Будріс підтвердив, що в’язні перебувають у безпеці й отримуютьумовну допомогу в Литві, що додає впевненості у тривалості та перспективності цього переміщення. Під час цієї історичної події в суспільстві ширилися різноманітні оцінки, аналізи й спекуляції щодо майбутнього білоруської політики, можливих нових форматів боротьби та значення цього звільнення для внутрішнього дискурсу у країні. Але вже очевидно — для опозиційних сил і для самої демократії у Білорусі цей факт став важливим символом майбутніх змін та нової надії.