Країни НАТО досягли значущої домовленості щодо збільшення витрат на оборону, що відкриває нову главу у співпраці Альянсу та має стратегічне значення для забезпечення безпеки Європи та Північноатлантичного регіону в цілому
За повідомленнями інформаційних агентств Reuters і DPA, учасники організації у неділю підтвердили свою готовність до кардинальних змін: вони погодилися до 2035 року довести щорічні витрати на оборону до рівня не менше 5% від валового внутрішнього продукту країн-членів. Ця домовленість стала важливим кроком перед майбутнім самітом НАТО, який заплановано на середу в Гаазі. І хоча заяву підтримали всі 32 країни-члени, офіційним документ стане лише після підписання з боку лідерів у тому числі президента США Дональда Трампа. Саме його наполегливі вимоги та критика витрат союзників напередодні багаторазово піднімали ставки, і ця угода стала своєрідним підсумком досконалої дипломатичної роботи щодо переконання опонентів у необхідності спільних зусиль для сучасної оборони. Згідно з отриманими джерелами, процес досягнення компромісу, зокрема щодо Іспанії, залишився неконфліктним, хоча detaljer про те, як вдалося подолати спротив іспанської делегації, наразі тримаються в секреті. Відомо лише, що Іспанія, яка раніше виступала проти підвищення власних витрат, погодилася з намірами знизити свої заперечення та підтримати спільний фронт. Найважливішим аспектом цієї угоди є те, що вона стала перемогою для колишнього президента США Дональда Трампа, який протягом місяців наполягав на підвищенні оборонного фінансування союзниками до рівня не менше 2%, а згодом — бодай 3,5% ВВП. Трамп вважав, що несправедливий розподіл витрат з боку деяких країн підірвав довіру до НАТО та поставив під загрозу ефективність колективної оборони. Саме тому досягнення цільового рівня в 5% розглядається як важливий геополітичний крок і демонстрація солідарності. Ще кілька днів тому ситуація була більш напруженою: Іспанія відкрито виступала проти планів щодо підвищення оборонних коштів і пропонувала альтернативні схеми, зокрема з фокусом на “гнучкішій формулі” витрат, що враховувала б особливості кожної країни. Прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес у листі до генерального секретаря НАТО Марка Рютте закликав до врахування специфіки ситуації і прагнення до компромісу, що зрештою й допомогло зняти напруженість і знайти спільне рішення. Загалом, ключовою складністю у процесі досягнення цієї угоди була не лише внутрішня політична логіка кожної країни, а й міжнародна стратегічна ідея посилення оборонних потенціалів у відповідь на нові виклики сучасного світу: геополітичний конфлікт, кібератаки, терористичні загрози і нестабільність у різних регіонах. Відтак, схвалення домовленості можна вважати сигналом єдності НАТО напередодні ключового саміту, що має визначити новий вектортів зовнішньої політики і безпеки Усіх членів альянсу. Завдяки цій угоді, союзники демонструють готовність до змін і прагнення згуртуватися навколо спільної мети — забезпечення стабільності і безпеки у міжнародному просторі. Очікується, що у найкоротші терміни документ буде підписано лідерами, і він набуде чинності вже з початку наступного року, закладаючи основу для більш тісної та ефективної співпраці НАТО у майбутньому.