Згідно з інформацією французького видання Le Monde, напередодні третьої річниці широкомасштабного вторгнення Росії в Україну адміністрація США активно співпрацювала з російською стороною щодо проєкту своєї резолюції в Організації Об’єднаних Націй
Про це повідомляють дипломатичні джерела, наближені до процесу, і ця інформація викликає неабиякий резонанс у міжнародних колах. Втім, ця новина пролунала несподівано для багатьох: раніше звіти свідчили про напруженість у дипломатичних відносинах, а тепер виникає питання щодо відкритості та чесності у діалозі між країнами-учасниками. Деталі цієї історії вражають і підкреслюють складність сучасної дипломатії. За інформацією джерел, Україна підготувала резолюцію, яка засуджує російську агресію і пред’являє вимогу до Росії щодо повного виведення військ з території України. Однак через побоювання з боку європейських країн щодо зниження підтримки Києва на тлі конфлікту в Газі й узагальненого занепокоєння щодо ситуації у регіоні, лідери Європи закликали українську сторону пом’якшити формулювання, щоб забезпечити голосування більшості в Генеральній Асамблеї ООН. Це викликало внутрішній конфлікт на дипломатичному фронті, оскільки українські представники були змушені шукати компроміси, щоб підтримати свою початкову позицію. Відповідно до джерел, 21 лютого тимчасова повірена США при ООН Дороті Ші несподівано повідомила послам Франції та Великої Британії, що Вашингтон вимагає відкликати українську резолюцію, оскільки планує самостійно внести до ООН свій проєкт документа та очікує підтримки саме від європейських союзників. Ця новина викликала шок і доволі швидко спричинила цілковиту зміну ситуації. Виявилося, що проєкт американської резолюції був погоджений із Москвою ще до того, як він оприлюднений або обговорений із союзниками, що викликало відчуття зради й підозрілих намірів з боку США. Після цього в надзвичайному порядку зібралася екстрена нарада європейських дипломатів, під час якої було прийнято важливе рішення — залишити український текст без змін і взяти відповідальність за ведення дипломатичної боротьби на себе французів і британців, які мають довгу історію активної участі у багатосторонніх процедурах ООН та Раді Безпеки. Великобританія взяла на себе ініціативу протистояння США у Раді Безпеки, а Франція — заохочена своїм досвідом і дипломатичним впливом — вирішила боротися за підтримку української резолюції у Генеральній Асамблеї. Французи внесли низку поправок до американського проєкту, зокрема, підкреслили необхідність дотримання територіальної цілісності України, що було важливим кроком для здобуття ширшої підтримки. У підсумку, 24 лютого українська резолюція була проголосована без змін — більшістю голосів, включаючи підтримку з боку європейських і навіть невеликих держав світу. Важливо, що США, з огляду на внесені поправки та свою прихильність до дипломатії, утрималися під час голосування по власній резолюції, що свідчить про суттєві внутрішні суперечності й тиск з боку союзників. Водночас, у історії залишилася ще одна трагічна сторінка: саме 24 лютого 2025 року, рівно через рік після цього голосування, у ООН була схвалена українська резолюція із засудженням російської агресії, тоді як США голосували проти — так розгорнулася нова розмова про роль Сполучених Штатів у конфлікті і їхню дипломатичну політику. Ця історія не лише відкриває двері до розуміння складних механізмів міжнародної дипломатії, але й ставить під сумнів чесність і прозорість процесів ухвалення рішень у найавторитетнішій міжнародній структурі. Водночас актуалізує питання про те, якою є політика глобальних гравців і наскільки багато в ній відкритих й підступних ігор, що мають безпосередній вплив на майбутнє України, регіону і світової безпеки цілком.