За даними американського видання The New York Times, наприкінці минулого тижня відбулася важлива та доволі напружена зустріч між спецпосланцем президента США Кітом Келлогом і самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком
Основною метою цієї бесіди стало налагодження діалогу з метою пошуку можливого шляху до миру у збройному конфлікті, що вже багато місяців іде між Україною та Росією. Згідно з інформацією речниці Лукашенка Наталії Ейсмонт, переговори тривали понад шість з половиною годин — з п’ятниці ввечері і до пізнього вечора суботи. Учасники обговорювали широкий спектр питань, включно з заходами щодо зняття або послаблення існуючих міжнародних санкцій проти Білорусі, а також проблеми, що стосуються безпосередньо України, Близького Сходу, і відносин Мінська з такими ключовими світовими гравцями, як Росія і Китай. NYT підкреслює, що цей візит був особливо знаковим, оскільки в Мінську був присутній не лише Кіт Келлог, але й Крістофер Сміт, заступник помічника держсекретаря США, який наприкінці лютого цього року вже відвідував Білорусь. Саме тоді ставилися за мету укласти великомасштабну угоду, за якою Лукашенко міг би отримати уступки у вигляді звільнення політичних в'язнів — умовою, що мала б допомогти зняти частину міжнародного тиску та посилити позиції Білорусі на глобальній арені. Із задоволенням можна зазначити, що наприкінці тижня відбулося перше активне поступове звільнення 14 в'язнів, зокрема і трьох громадян США. Це стало знаковим кроком у процесі пом’якшення конфліктних ситуацій, що вже довгий час тягнуться у країні. Інформація від часів попередніх переговорів слугує підтвердженням, що Лукашенко неодноразово прагнув донести до Москви свою лояльність і підтримку російських інтересів. Так, наприклад, у 2020 році, вже у часи, коли йшлося про інтенсивні спроби Західних країн послабити стратегічне співробітництво Мінська з Росією, тодішній держсекретар США Майк Помпео зусилля спрямовував на те, щоб послабити об’єднану білорусько-російську авдиторію, однак ці кроки тоді зазнали поразки через визнання Лукашенком своєї "перемоги" на виборах, що викликало масові протести та хвилі міжнародної критики. Тепер аналітики стверджують, що цілі Келлога, навпаки, зосереджені не так на дистанціюванні Білорусі від Кремля, скільки на підбитті підсумків щодо можливої ролі Мінська у пошуках миру між Україною і Росією. Під час зустрічі, що відбувалася в атмосфері взаємної напруги, Келлог зауважив, що "ми живемо у дуже небезпечний час, коли кризи, з якими ми стикаємося, можуть стрімко загостритися, якщо не будемо діяти з мудрістю і справедливістю". У відповідь Лукашенко запевнив у перемир’ї і запобіганні ескалації — заплановано, що "не буде нових ігрових ескалацій і в Білорусі, і навколо нас". Окрім того, виявляючись у ролі не лише співрозмовника, а й політика, він зробив додаткові зусилля, щоби переконати Москву у своїй лояльності до Росії. Зокрема, у день візиту Лукашенко приймався у головного російського слідчого Олександра Бастрикіна — давнього союзника Володимира Путіна, який у п’ятницю привітався із білоруським лідером у Мінську та підкреслив, що "у ці важкі часи ми залишаємося поруч із вами". У сам день, коли відбулася ця ключова зустріч, уряд Лукашенка також зробив жест доброї волі — очевидно, намагаючись покращити свій міжнародний імідж — і випустив із в'язниць 14 політичних активістів, серед яких і відомий опозиціонер Сергій Тіхановський, що довго перебував під арештом. Загалом, цей діалог поки що залишається напівзаконспірованим і складним для інтерпретації, проте вже сьогодні очевидно: Мінськ і Вашингтон намагаються знайти спільний ґрунт у прагненні уникнути подальшої ескалації конфлікту в Україні та зменшити напруженість у регіоні. Той факт, що Лукашенко все ще намагається демонструвати свою лояльність Росії, разом із зусиллями США залучити його до пошуків мирного врегулювання, свідчить про потенційний новий етап дипломатичних перемовин, адже у сучасних умовах стабільність і мир у Східній Європі й далі залишаються під рядом викликів і ризиків.