Білорусь під тиском США звільнила ще 13 політв’язнів: крок до налагодження діалогу
У контексті напружених дипломатичних відносин між Білоруссю та США, у день запланованого візиту американського спецпредставника Кіта Келлога до Мінська білоруський режим під керівництвом Олександра Лукашенка здійснив важливий крок: було звільнено ще 14 політичних ув'язнених, серед яких і відомий опозиціонер Сергій Тихановський. Це значний сигнал, що виправдовує спроби дипломатичного натягу та можливих зусиль щодо покращення відносин між двома країнами. За підрахунками правозахисних організацій, зокрема "Вясна", у числі звільнених опинилися не тільки Сергій Тихановський — чоловік Світлани Тихановської та одна з ключових фігур білоруської опозиції, а й ще п’ять інших політичних в’язнів. До їхнього числа увійшли Наталія Дуліна, Ігор Карней, Галина Краснянська, відомий японсько-білоруський активіст Акіхіру Гаєвський-Ханада та Кирило Балахонов. Це, без сумніву, стало важливим кроком у напрямку послаблення напруженості у внутрішньополітичному житті країни та демонстрацією можливого політичного діалогу. Джерела кореспондента "Європейської правди", з посиланням на білоруське видання "Наша Ніва", повідомляють, що це звільнення відбулося безпосередньо напередодні візиту до Мінська Кіта Келлога — спецпредставника Білого дому при президенті США Дональді Трампі. Самі американські дипломати наголошують, що це був символічний жест, спрямований на можливе покращення стосунків із білоруським режимом, прохолодні відносини з яким давно стали предметом міжнародної критики. Заступник керівника прес-служби Келлога, Джон Коул, у своєму коментарі підкреслив: "Сильне лідерство адміністрації президента Трампа у цій ситуації сприяло тому, що сьогодні з білоруських тюрем вийшли 14 політичних в’язнів. Хочу подякувати уряду Литви за їхню активну співпрацю та підтримку — вони залишаються для нас надійними союзниками та друзями у цьому процесі". Вочевидь, важливою складовою цього жесту стала підтримка Литви, яка на міжнародній арені вже давно виступає за посилення тиску на білоруський уряд у контексті правозахисної ситуації. За інформацією "Вясни", звільнених наразі вже супроводжують до Литви. Саме туди, у невизначену найближчу перспективу, їх вивезли фахівці міжнародної гуманітарної та правозахисної спільноти. Це, без сумніву, відкриває нову сторінку у співробітництві між США, Литвою та білоруською опозицією. Що ж передувало цьому рішучу і чи є воно ознакою поступового полегшення авторитарного режиму в Білорусі? Свідченням цього може слугувати приїзд до Мінська 21 червня спецпредставника Трампа, Кіта Келлога, який у цей день зустрівся з самопроголошеним президентом Олександром Лукашенком. За інформацією, наданою дипломатами, адміністрація США уже давно обговорює стратегії виведення білоруської політики з-під впливу Москви та наближення її до західних цінностей і стандартів, хоча й із можливими залишковими труднощами та перешкодами. Загалом, цей факт свідчить про серйозну зміну у дипломатичних підходах і потенційно нові можливості для дипломатичного діалогу. Очевидно, що Вашингтон прагне не лише покарати режим Лукашенка за його репресії, а й створити умови для більш відкритої політичної ситуації у країні, залучаючи до цього процесу європейських партнерів. Після зимових та весняних кризових подій у білоруському суспільстві та політичному житті, звільнення політичних в’язнів стає одним із перших несподіваних сигналів до можливої змінної політики з боку режиму. Водночас, маски зійшлися — цей крок свідчить і про зовнішній тиск, і про неготовність авторитарної системи повністю втратити контроль над ситуацією, проте і про певний дипломатичний поступ. Заглибившись у контекст, можна припустити, що лідери США і їхні європейські союзники прагнуть використовувати цю ситуацію, аби збільшити свій вплив у регіоні, сприяючи поступовому відходу Білорусі від російського політичного та економічного впливу. Для теперішнього режиму ця стримана поступка може стати першим кроком до більш комплексного діалогу, але цілком можливим і приводом для подальших зовнішньополітичних і внутрішніх компромісів. Отже, нинішні події можна розглядати як один із низки дипломатичних і внутрішніх кроків, що можливі в довгостроковій стратегії перетворення білоруського політичного клімату. Звісно, документальні чи публічні проекти з цього приводу ще належить побачити, але ясно одне: у відносинах Мінська і Вашингтона розпочався, можливо, новий етап, наслідки якого здатні суттєво змінити політичний ландшафт країни.