Щорічно тисячі українських водіїв уникають відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, і ця проблема стає дедалі гострішою
Дані дослідження свідчать, що за останні п’ять років близько 22% обвинувачених у нетверезому водінні в Україні таки обходять закон, уникаючи штрафів або позбавлення водійських прав. Це не лише порушує закон, але й сприяє зростанню кількості дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких щороку гинуть сотні людей і тисячі отримують травми. Згідно з офіційною статистикою патрульної поліції, у 2024 році водії у стані сп’яніння спричинили понад тисячу аварій, у яких загинуло 110 людей, а понад 1 300 були травмовані. Це свідчить про неприховану загрозу безпеці дорожнього руху та про те, що проблема алкозалежних водіїв досі залишається однією з найактуальніших для українського суспільства. Ще у минулому році суди України розглянули понад 167 тисяч справ, пов’язаних з порушеннями правил керування транспортом у стані алкогольного сп’яніння. І якщо раніше ця кількість поступово зростала, то за останні шість років її темпи збільшилися на 50%, що свідчить про погіршення ситуації. Однак найболючішим аспектом цієї проблеми є тенденція до уникнення покарання для зловмисників. Аналіз судової практики, проведений журналістами з видання NGL.media, показав, що близько 22% обвинувачених у нетверезому водінні не отримують жодних санкцій — ни штрафів, ні позбавлення прав. У багатьох випадках судді закривають справи або через формальні причини, або через увагу до дрібних та технічних помилок правоохоронців, що робить практично невразливими порушників. Загалом в Україні за останні десять років публічно фігурували два етапи жорсткішого покарання за керування у стані алкогольного сп’яніння: у 2016 й 2021 роках. Зараз мінімальне покарання передбачає штраф у 17 тисяч гривень та обов’язкове позбавлення прав строком на один рік. У випадку повторних порушень упродовж року водія чекає вже серйозніше — позбавлення прав на три або навіть десять років. Саме ця загроза втрати будь-якої можливості кермувати автівкою стимулює деяких водіїв шукати способи обійти закон. У судовій практиці одним із найпоширеніших способів ухилення від відповідальності є закриття справ через закінчення строків розгляду або відмову в порушенні через відсутність складу правопорушення. Якщо раніше суди відмовляли у розгляді справ через тримісячний строк давності, то з березня 2021 року, коли цей термін був подовжений до одного року, випадки такого закриття рідшають. Натомість більшість справ закривають через відсутність фактів порушення або шляхом необґрунтованого визнання матеріалів недопустимими. Так, ця практика відома випадками, коли судді виносять ухвали на підставі копій відеозаписів із бодікамер, що не є законною підставою для закриття справи: наприклад, у Сквирі Київської області суддя Олександр Коваленко закрив справу через те, що вважав, що надане відео є копією, а не оригіналом. Паралельно інший суддя у Львівській області, Мар’яна Олещук, у разі аналогічних обставин навпаки штрафувала водія. Серед суддів України, які регулярно мають справи за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, очевидним лідером є голова Жовтневого районного суду міста Дніпро Вадим Гончаренко. За даними, зібраними NGL.media, за п’ять років він розглянув понад 3600 справ щодо нетверезого керування, що утворює в середньому три провадження щоденно — у два рази більше, ніж у будь-якого іншого судді. Вражає й відсоток закритих справ — понад 83%. Відмовляючись від коментарів, суддя Гончаренко залишається головним фігуристом у цій «табелі про ранги» українського суддівства у цій галузі. Про те, що таке щедре і часто поблажливе ставлення суддів до нетверезих водіїв має політичні, правові й людські підґрунтя, говорять експерти. Оскаржити незаконні судові рішення може будь-хто — через Вищу раду правосуддя, яка розглядає скарги на суддів. Проте цю процедуру часто затягують, а результати знову-таки залишають людину на волі. Заступниця голови Вищої ради правосуддя Світлана Ільницька підкреслює, що відповідальність за неправильне рішення несуть не лише судді, а й системи контролю, які нерідко накопичують значний «запас терпіння» до порушників. Вона зокрема наголошує, що у випадках, коли йдеться про правопорушення під впливом алкоголю, санкції, як правило, обмежуються попередженнями або доганами, а звільнення з посади трапляється вкрай рідко. Водночас фінансові втрати для держави в цій сфері величезні: у 2024 році на пенсійні виплати суддів на відставці витратили понад 5 мільярдів гривень із держбюджету. Загалом можна підсумувати, що проблема ухилення від відповідальності за керування у стані алкогольного сп’яніння залишається гострою та багатогранною. Законодавство змінюється, покарання посилюється, але людський фактор у правосудді й досі створює значний прорив для тих, хто шукає способи залишитися безкарними. Це питання потребує системних рішень і активної участі громадськості, щоб забезпечити більшу ефективність правоохоронних та судових інститутів і захистити безпеку на дорогах країни.