Російські війська продовжують активний наступ на північній межі України, зокрема на Сумщині, де бойова ситуація залишається напруженою вже кілька місяців
З лютого 2023 року цей напрямок перетворився на епіцентр поглибленого наступу, але найшвидше просування противника відбувалося саме тоді, коли українські сили залишили безпечні та сильні підрозділи оборони. Як з’ясувалося, ключовою причиною такої динаміки стало не лише чисельне переважання росіян, а й стратегічне виведення з регіону основних бойових частин української армії та заміщення їх менш боєздатними формуваннями. Майже одразу після початку активних дій ворога на півночі Сумщини, українські військові та аналітики почали фіксувати початкові спроби прориву окупантів у напрямку до невеликих сіл — Новеньке, Журавка, Басівка. Наприкінці зимових місяців закінчили фіксувати перші ознаки просування російських команд у регіоні. Згідно з джерелами, навіть 13 березня, коли українські сили остаточно залишали Курську область і відходили до більш безпечних позицій, росіяни вже діяли у тій частині Сумщини, зокрема, пересувалися на квадроциклах і вводили свої збройні формування у село Басівка — другий населений пункт від кордону. Ця інформація доводилася спостереженнями, зокрема, даними розвідки та місцевих очевидців. Аналіз ситуації, оприлюднений у матеріалі "Української правди", свідчить, що основна частина просування російських військ триває вже понад три місяці, проте загальне уявлення про це у суспільстві з’явилось значно пізніше — коли масштаби окупації стали очевидними для широкого загалу. Внаслідок довготривалого наступу було захоплено кілька десятків невеликих сіл у північному й північно-східному напрямках у Сумській області. За даними незалежних розвідників, площа окупованої території сягає майже 200 квадратних кілометрів. Це приблизно п’ята частина землі Курщини, яку українські війська змогли повернути під свій контроль під час контрнаступу минулого літа. Однією з головних причин стрімкого просування ворога названа недооцінка боєздатності українських сил, а також грубі прорахунки у стратегічному плануванні. Зокрема, відомо, що більшість ударних підрозділів української армії було перекинуто для участі у наступі на Тьоткіно та Донеччині — саме цим можна пояснити слабкий стан оборони на півночі, де залишилися менш підготовлені і малочисельні формування. Надійні боєздатні бригади були відсунути у напрямки інших активних фронтів, а на їх місце увійшли новостворені підрозділи без достатнього досвіду бойових дій та погано забезпечені. За словами військових, деякі з таких формувань не мали навіть уявлення про сучасні тактики та озброєння, зокрема дрони-фантоми, які стали важливим елементом у сучасних конфліктах. Ще одним серйозним викликом стало слабке укріплення оборонних рубежів у регіоні. Над кордоном, обходячи Хотінь, Писарівку та Юнаківку, лінія оборони є розірваною, тут можна побачити лише поодинокі окопи та бліндажі. Це створює ідеальні умови для швидкої проривної діяльності ворога. Вже зараз, за даними спостережень, у росіян є розгалужені траншеї під землею, які з’єднані і тягнуться на п’ять-сім кілометрів до українського кордону під Великописарівкою та інших населених пунктів. Експерти відзначають, що, будучи значно краще укріпленими, оборонці на Курщині мали підземні ходи, які дозволяли уникнути втрат і створювали глибше укриття для бійців. Однак у регіоні, де зараз триває активна фаза боїв, ситуація значно гірша. На Сумщині, за словами військових, вже давно не ведуться масові фортифікаційні роботи. Вздовж кордонів лише окремі окопи, а значущих укріплень, здатних гарантувати довготривалу оборону, не зведено. Морозильні траншеї та смуги траншей існували у минулому — наприклад, тоді, коли поблизу Курська йшли активні бої, але зараз вони давно поза увагою. Один із досвідчених боєць з 17-ої бригади, що раніше воював у Курській області, підкреслює: через відсутність відповідних систем оборони росіяни без особливих труднощів зможуть швидко прорватися у регіон. «Якщо раніше вони мали велику мережу траншей із глибокими ходами, то зараз їх там майже немає», — констатує він. Військові наголошують, що головним уроком, який слід було б врахувати, є необхідність зміцнення оборонних рубежів ще до початку активних бойових дій. Вчасна підготовка, належне укріплення та належний рівень забезпечення технікою й резервами здатні зупинити просування ворога або хоча б значно ускладнити його. Але на жаль, у регіоні цього не зробили належним чином, і тепер українські сили змушені реагувати на швидке просування противника з недостатніми ресурсами. Щодо впливу ситуації на регіоні на події у місті Суми, експерти попереджають: через наближення лінії боїв можливе загострення обстановки, посилення психологічного тиску на мешканців та активізацію роботи систем оповіщення. В цілому ситуація залишається напруженою і потребує невідкладних заходів з укріплення оборонних позицій, збереження боєздатності армії та підвищення рівня підготовки. В іншому разі ризик розростання конфлікту і поширення лінії фронту на північний схід України може ускладнитись у найближчі місяці, що ставить під загрозу безпеку всього регіону і цивільного населення, яке вже зараз відчуває наслідки російської агресії. Загалом стан справ на Сумщині – це наочний приклад того, як стратегічна недооцінка і відсутність належної підготовки можуть сприяти швидкому просуванню противника і значним втратам у регіоні. Фахівці наполягають на необхідності термінового перегляду чинної оборонної стратегії та зміцнення району для запобігання ще більшій дестабілізації ситуації. Адже війна показала: без надійних позицій та резервів жодна країна не може успішно протистояти сильнішому ворогу.