У Дніпрі триває розгляд справи колишнього військовослужбовця, який був звільнений із російського полону, але вже у статусі обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених українським законодавством
Чечелівський районний суд міста відкрив провадження у справі Анатолія Тараненка, який, за офіційними даними слідства, перейшов на сторону окупаційної армії ще у 2021 році, а у травні 2025-го його повернули в Україну у рамках масштабного обміну полоненими. Процесуальні документи свідчать, що кримінальну справу проти Тараненка порушили ще 29 січня 2021 року – наступного дня після того, як він офіційно перейшов на бік противника. За інформацією, отриманою журналістами з "Громадського", у період з початку 2021-го чоловік активно комунікував із російськими пропагандистами. Саме тоді він надав кілька інтерв’ю, у яких запевняв, що не має наміру повертатися в Україну і звинувачував українські збройні сили у обстрілах Донеччини, створюючи образ "своєю мовою" проросійського симпатизанта. Після лютого 2021 року обличчя Анатолія зникло з інформаційного простору – він ніби зійшов із радарів, проте не зупинив свою діяльність. Втім, із травня 2025-го він знову з’явився в рідних краях – вже у статусі звільненого з російського полону військовослужбовця, якого повернула українська сторона у межах обміну. У цей час деталі його кримінальної справи залишалися закритими. З’ясувалося, що ще у грудні 2024 року Чечелівський районний суд у Дніпрі відновив у провадженні документи кримінального характеру, які раніше були зупинені у Волноваському райсуді. Це сталося після того, як матеріали справи, що стосуються Тараненка, були знову знайдені та розглянуті. А в червні 2025-го суд вже призначив судовий склад для розгляду справи по суті. Обвинувачення проти Анатолія дуже серйозні та стосуються двох основних статей Кримінального кодексу України. Його звинувачують у дезертирстві (ч. 3 ст. 408 ККУ) та привласненні військового майна (ч. 3 ст. 410 ККУ). За ці злочини йому загрожує до 12 років позбавлення волі. Водночас, 5 червня Чечелівський райсуд ухвалив рішення звільнити Тараненка з-під варти – аргументуючи це тим, що обвинувачений не був присутній на засіданні, а тому йому було забезпечено можливість перебувати під домашнім арештом чи іншим альтернативним заходом. Важливо зазначити, що прокурорка Ірина Ленкевич на заході повідомила, що після обміну полоненими та повернення в Україну колишній військовий проходить реабілітацію у Вінницькому військовому шпиталі, що є стандартною процедурою для тих, хто повертається додому після тривалого полону і перетинів фронтів. Це додає ще один аспект до розгляду його справи і викликає численні запитання й дискусії в українському суспільстві щодо правомірності таких процесів. Передісторія цієї справи тісно пов’язана з масштабним обміном полонених, що відбувся у травні 2025 року – він отримав назву "1000 на 1000" і став однією з найбільших операцій такого роду за часи війни. Тараненко, як повідомляється, був серед тих, кого російська сторона передала Україні у цьому обміні, проте саме його обмін іграв значну роль у політичних та юридичних дискусіях про складність і прогалини у системі обміну та повернення додому військових і цивільних. Українські правоохоронці та суди підкреслюють, що незалежно від обставин свого звільнення з полону, кожен мав законослухняну та правовірну позицію, і будь-яке порушення українських законів трактуватиметься як злочин, потребуючи відповідного покарання. Однак суспільство пильно слідкує за перебігом справи і розміром покарання для Тараненка, адже вона ніби стає символом внутрішніх суперечностей у процесах повернення і пробачення, а також викликає питання щодо співвідношення між статусом полоненого та правом на правосуддя. Судовий процес щодо Анатолія Тараненка ще триває, і його кінцевий вердикт, день за днем, привертає увагу не лише юридичних експертів, а й ширшої громадськості, яка у душі сподівається на об’єктивний і справедливий результу. Вже й сьогодні очевидно, що ця справа стане крапкою не лише у кримінальному провадженні, а й у дискусії про поняття зради, покарання та відновлення справедливості в умовах війни.