Українці висловили свої позиції щодо можливих територіальних компромісів у контексті нинішньої війни та безпекових гарантій
Відповіді на ці важливі запитання оприлюднила соціологічна служба КМІС за результатами проведеного у проміжку з 15 травня по 3 червня 2025 року широкомасштабного опитування. Його результати демонструють глибоку політичну та емоційну нерішучість населення щодо можливих поступок, водночас пояснюючи, які варіанти компромісів українці готові розглянути та за яких умов. Згідно з даними дослідження, 43% українців висловилися за прийняття фактичної окупації окремих територій країни Росією без офіційного визнання таких змін. Вони вважають, що, за умови гарантій безпеки для України, згодні на те, щоб частина окупованих регіонів залишилась під контролем Росії, не отримуючи формального статусу частини РФ. Це, на їхню думку, може слугувати тимчасовим компромісом, що дозволить уникнути більш масштабних конфліктів та закріпити якусь «перехідну» форму врегулювання. Проте українці палко проти офіційного визнання окупації або передачі під контроль Росії всіх територій, які наразі контролює Україна. За даними опитування, 68% респондентів категорично виступають проти офіційного визнання будь-яких частин України частиною Росії. Лише 24% готові розглянути таку можливість, але враховуючи, що у контексті розмов ідеться не про всі окуповані території, а окремі з них. Водночас абсолютна більшість українців (78%) виступає проти пропозицій щодо передачі під контроль Росії будь-яких українських регіонів, що залишаються під українським суверенітетом, а лише 15% готові розглянути такий варіант. Особливий інтерес становить пункт, що стосується тієї форми визнання та взаємодії з окупацією, яка б могла враховувати реалії. Зокрема, опитування виявив, що серед усіх можливих сценаріїв найприйнятнішою є де-факто визнання контролю Росії за окремими територіями, без їх формального, юридичного підтвердження. Так, 43% українців згодні на таку модель, тоді як 48% категорично проти. Важливо зауважити, що більшість респондентів при обговоренні «територіальних поступок» зрозуміло їх як фактичне тимчасове або де-факто контролювання Росією частини української території без формального визнання цього факту. Це означає, що українці сприймають такі поступки як тимчасовий статус-кво, який не передбачає юридичних змін або визнання Росії господарем контролю над цими регіонами у міжнародно-правовому контексті. Зі слів авторів дослідження, опитування проводилося методом телефонних інтерв’ю з використанням випадкової вибірки мобільних номерів по всіх регіонах, що контролюються українською владою. Всього було опитано 2004 респондентів віком від 18 років, що дає статистичну похибку для вибірки такої величини в межах близько 2,9%. Для окремих варіантів запитань про територіальні поступки з застосуванням менших груп вірогідність допущення похибки зростає до 5,8%. У контексті обговорень, що тривають сьогодні щодо можливих «територіальних компромісів», можна сказати, що більшість українців схильні оцінювати такі сценарії як тимчасові та фактичні домовленості, які не повинні замінювати єдину цілісність і суверенітет країни. Водночас, дослідження показує гнучкість громадян у розгляді компромісів, якщо вони включають гарантії безпеки та подальші стратегічні гарантії для України. Вони готові й до обговорення варіантів «визнання контролю Росії за територіями без юридичного визнання», що свідчить про спроби знайти баланс між дипломатичним пошуком рішення та збереженням цілісності української держави. Як підсумовують автори дослідження, будь-який сценарій, що ґрунтується на згоді з офіційним визнанням Росією будь-яких українських територій, або їх передачі під контроль РФ, наразі має мало шанс на підтримку більшості українців. Водночас, існує широка готовність до гнучких, тимчасових компромісів, що не суперечать стратегічним інтересам і безпековим гарантіям України. Це дозволяє говорити про потенційний шлях до пошуку консенсусу, що враховує реалії війни і внутрішню державну політику. Дослідження було проведено у період активних дискусій у політичному та громадському просторі України щодо можливих поступок, і його результати свідчать про те, що українське населення залишається розділеним у питанні остаточних рішень, але відзначає важливість збереження стратегічної цілісності та безпеки країни.