Генеральний секретар НАТО Марк Рютте підтвердив: обіцянка прийняти Україну у військово-політичний альянс залишається чинною, навіть якщо вона не буде прямо зазначена у підсумковому документі саміту
Це важливий сигнал для Києва та усіх країн, що прагнуть тіснішої інтеграції з НАТО, адже офіційний підтвердження раніше висловлювалося неодноразово, а тепер отримало додаткове підтвердження із вуст високопосадовця рівня генерального секретаря. Планований саміт у Гаазі 24–25 червня стане черговою сходинкою у процесі візуалізації євроатлантичних амбіцій України. За словами Рютте, його позиція залишається незмінною: твердження про незворотність руху України до НАТО було підтверджено на найвищому рівні ще раніше, і цей дух не зміниться незалежно від формулювань у фінальній декларації. "Ми говоримо, що шлях нашої країни до членства у НАТО є цілком визначеним і незворотнім. Ця оцінка залишиться такою і після завершення саміту", – підкреслив він. Водночас, у контексті підготовки до майбутнього документу, дипломат наголосив, що тема України ймовірно буде порушена й у фінальному комюніке, хоча й можливої формулювання змінюватимуться залежно від компромісів між країнами-членами. На запитання, що сталося, якщо згадок про Україну у документі не буде зовсім, Рютте зауважив: "У цьому немає нічого страшного". Він підкреслив, що кожен саміт НАТО не обов'язково втягнений у повторне узгодження вже ухвалених позицій. Важливо, з його слів, щоб ці питання й надалі залишалися відкритими для обговорень і пошуку балансу між країнами. Як зазначає експертне середовище, зусилля щодо зміцнення позицій України в НАТО безпосередньо пов’язані з позицією провідних західних країн, зокрема США. Саме вони визначають рівень готовності й політичний клімат для розширення Альянсу. В цей же час в історії безпекових процесів відзначається, що між членами НАТО досі немає єдиної думки щодо термінів і умов інтеграції України. На початку 2008 року у Бухаресті лідери НАТО вперше офіційно заявили, що Україна в майбутньому стане членом альянсу, проте подальша реалізація цієї ідеї залишилася залежною від багатьох політичних і безпекових факторів. За останніми повідомленнями ЗМІ, очевидно, що питання прискореного розгляду українського вступу знову ускладнив внутрішньополітичний клімат у США. Зокрема, президент Дональд Трамп відкрито вказував на можливість блокування шляхів України до НАТО, що потенційно може вплинути і на рішення союзників. За цей час у публічних документах, таких як підсумкові декларації самітів, міг би з’явитися скорочений варіант або повна відсутність згадок про Україну та Росію, що ще більше ускладнює ситуацію. Отже, для Києва та його партнерів головним залишається невід'ємне розуміння — процес інтеграції до Альянсу є багатоетапним і залежить не лише від офіційних заяв, а й від внутрішньої політики та динаміки міжнародних відносин. Поки ж офіційних гарантій у вигляді точних формулювань у підсумковому документі немає, але політична воля та стратегічне бачення залишаються незмінними — підтримувати курс на НАТО та наблизитися до євроатлантичної спільноти. Самі ж саміти, хоча й не завжди формулюють нові рішення, залишаються важливими платформами для діалогу та формування спільної позиції щодо майбутнього розширення альянсу.