Угорський прем’єр Віктор Орбан знову озвучив свою цінну й дуже неоднозначну думку щодо перспективи вступу України до Європейського Союзу і щодо довготривалої російсько-української кризи, навіюючи дедалі більше дискусій про внутрішні політичні орієнтири уряду Будапешта
Його заява, яка пролунала у інтерв’ю французькому телеканалу LCI, викликає все нові запитання щодо позиції Угорщини у контексті євроінтеграційних процесів і безпекової ситуації навколо нашої країни. Віктор Орбан знову наголосив, що перспектива вступу України до Євросоюзу “зовсім не світить” нашій державі через її неможливість стати повноправним членом НАТО. За його словами, ця обставина загрожує заглибленням у безпекові проблеми та потенційною ескалацією конфлікту з Росією. “Якщо Україна приєднається до Альянсу, це одразу б означало вступ у війну між НАТО і Росією – і це абсолютно неприпустимо для нас, українців і для всього континенту”, – наголосив Орбан, повторюючи свою сталу позицію, що НАТО має бути залученим до процесу безпеки України лише після її членства у Євросоюзі. Це, за його словами, гарантувала б “набір заходів безпеки” та стабільності для активістів і ЗМІ, підриваючи ідею швидкого та безпечного розширення ЄС. Прем’єр Угорщини повторив, що він вважає приєднання України до Євросоюзу “економічною катастрофою” для ЄС, і додав, що з точки зору безпеки цей крок був би надто ризикованим, оскільки відкрив би дороги для ескалації конфлікту з Росією. За його словами, історія показує, що доєднання країн до військових блоків, особливо таких, що межують із Росією, має свою логіку: спершу вони мають вступити до НАТО – гаранта безпеки, – і тільки згодом отримати шанс стати частиною європейської спільноти. “Спершу всі країни Центрально-Східної Європи проходили цей шлях. Їх спершу приймали до НАТО як захист і гарантію безпеки, і лише потім – до ЄС. Однак зараз таке сценаріє неможливий”, – запевнив Орбан, додавши, що “вступ України до НАТО одразу спричинив би конфлікт із Росією, бо це було б пряме втручання у військовий конфлікт”. У його тихі голоси була відчутна ставка на збереження стабільності у регіоні та запобігання воєнної ескалації, яка, на його думку, могла б мати руйнівні наслідки для Європи в цілому. Між тим, у відповідь на питання журналіста щодо зрозуміння української ситуації, Орбан зазначив, що в Угорщині “краще розуміють історію України, ніж у Франції”. Після цього він згадав власний досвід, посилаючись на історію країни та пов’язані із нею трагічні події. “У нашій історії теж була окупація, і ми розуміємо українців,” – зазначив він. Проте, наголошуючи на необхідності розуміння, Орбан додав, що “Росію не потрібно любити, але з нею потрібно мати домовленості”. На його думку, “Росія – це реальність”, яку слід враховувати у стратегічних планах, навіть якщо її дії не подобаються. Журналіст спробував зрозуміти, чи є цей підхід проявом страху перед Росією, на що Орбан відповів категорично: “Ні, все навпаки. Росія розуміє лише мову сили.” Він підкреслив, що Європа повинна бути сильною і вести переговори з позиції сили. За його словами, наразі Європа занадто слабка, і у зв’язку з цим їй потрібні США для підтримки і захисту. “Нам необхідна стратегічна домовленість із Росією, але таку могла б укласти лише сильна Європа”, – заявив він, вкотре акцентуючи на важливості зміцнення власних позицій. Така позиція Орбана викликає багато суперечливих реакцій у політичних колах і серед аналітиків. Адже він знову відстоює концепцію “гібридної політики”, яка одночасно прагне зберегти добросусідські відносини із Москвою і водночас захищати інтереси Євросоюзу. Водночас, лідери України і чимало європейських партнерів наполягають на тому, що безпосередня перспектива вступу України до ЄС і НАТО є ключовою для нашої безпеки і становитиме для регіону запору стабільності. Промовисті слова Орбана ще раз підкреслюють, наскільки важливою залишається внутрішня і зовнішня політика Угорщини у контексті євроінтегративних процесів і глобальної безпеки. Водночас у світі зростає занепокоєння тим, що політика Угорщини може гальмувати єдність і швидкість руху до спільної європейської безпеки і добробуту. Власне, питання залишається відкритим: чи зможе Європа та її союзники підтримати українську інтеграцію і при цьому врахувати інтереси країн, які, подібно до Угорщини, дотримуються більш обережної позиції щодо Росії і безпеки в Європі?