На передодні саміту НАТО у Гаазі виникає дедалі більше нероз該зненостей щодо формулювань, які будуть використані для оцінки ролі України і Росії у підсумкових документах Alliance
За інформацією джерел, питання згадок про Україну та Росію залишаються відкритими для обговорення, і точних рішень наразі ще не прийнято. Важливо зауважити, що у майбутньому саміті планується ухвалити короткий та лаконічний підсумковий документ — не більше п’яти пунктів, що суттєво відрізняється від масштабних декларацій, прийнятих у попередні роки. Такий підхід з коротким форматом дещо поступається за обсягом порівняно з минулими річними відозвами, але водночас може стати вигідним для України. Можливо, що саме цей компромісний формат дозволить зберегти дипломатичний статус Києва, не допускаючи при цьому формальних послаблень у відносинах із союзниками. Як з’ясувало видання "Європейська правда", одна з головних причин такого нововведення — політична ситуація у США. Враховуючи внутрішньополітичний контекст та погляди колишнього президента Дональда Трампа, який відкрито висловлювався щодо можливого блокування членства України в НАТО, узгодження амбітних формулювань щодо вступу Києва наразі є практично неможливим. У Вашингтонській декларації 2023 року був закріплений курс на "незворотність" шляху України до членства у Північноатлантичному Альянсі — ця позиція підтверджена й генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, який заявив, що відповідне рішення "залишається чинним". Водночас, деталізація та формулювання у нових документах стримано меншими амбіціями також має свою логіку, оскільки будь-яке пом’якшення в мовленні щодо членства могло б бути сприйняте як відкат у дипломатії. Отже, кокретизація питання щодо членства України права на існування у підготовлюваному підсумковому документі цілком можлива — ймовірно, при цьому йтиметься про підтримку у фінансуванні допомоги та озброєння, яке з російською агресією може відображатися у фінансових зобов’язаннях союзників, а не про офіційне членство. Водночас у документі навряд чи омине увагою Росію — адже ця країна лишається головною загрозою та ключовим фактором у плануванні оборони НАТО. Що стосується участі українського лідера Володимира Зеленського, тут виникає ще більше невизначеностей. Зараз відомо, що Україну запрошено лише на перший день саміту — на офіційну вечерю, що є скоріш за все символічною формальністю. Чи відбулася буде окрема зустріч Зеленського із Трампом або ж інші двосторонні контакти — наразі залишається відкритим питання. Крім того, виникає питання та щодо ролі інших партнерів — зокрема, країн Азії, які теж отримали запрошення до участі в заходах у Гаазі. Ще однією актуальною темою є питання про збільшення оборонних витрат країн-членів НАТО. За попередніми даними, лідери союзників готуються ухвалити рішення підвищити ці витрати до рівня 5% від ВВП, частина коштів яких може бути спрямована безпосередньо на підтримку України та її оборонної спроможності. Передбачається, що новий цільовий показник буде поділений на дві частини: 3,5% — для оснащення та військових потреб українських сил, і ще 1,5% — для широких безпекових та інфраструктурних проєктів, що глибше інтегрується у військову та оборонну структуру країн НАТО. Деякі країни, серед яких особливо відзначаються Канада та Люксембург, можуть використовувати цю допомогу у рамках виконання нових зобов'язань щодо збільшення витрат до 5% від ВВП. Це створює додаткові можливості для підтримки та зміцнення обороноздатності України, передаючи їй не тільки матеріальні засоби, але й політичний сигнал єдності та рішучості НАТО у протистоянні російській агресії. Більше деталей щодо підготовки до саміту у Гаазі й потенційних компромісів, зокрема щодо участі України і формулювань щодо Росії, читайте у матеріалі "ЄвроПравди": "Компроміс із Трампом. Що готує для України та союзників саміт НАТО у Гаазі".