МЗС України жорстко розкритикувало рішення польської сторони щодо встановлення дня пам’яті жертв Волинської трагедії та закликало до зваженого підходу в історичних питаннях, підкреслюючи, що подібні кроки заздалегідь ускладнюють двосторонній діалог та міждержавну співпрацю
Офіційний Київ вважає, що прагнення Польщі віддати належну шану жертвам, зроблене шляхом одностороннього встановлення 11 липня як дня пам’яті, суперечить принципам добросусідства та порушує зусилля з примирення, які тривають між двома країнами. Заява українського Міністерства закордонних справ (МЗС), яку поширила інформаційна агенція "Європейська правда", була зроблена 5 червня і стала реакцією на рішення польського сейму, яке було ухвалене у тому ж місяці. У ньому йдеться, що такі кроки не сприяють досягненню спільного розуміння історичних подій і не допомагають у формуванні довіри між Україною та Польщею. В українському зовнішньополітичному відомстві наголосили, що Україна послідовно виступає за наукове, об’єктивне і неупереджене дослідження історичних фактів, зокрема складних і болючих сторінок історії, що мають значення для обох народів. МЗС підкреслило, що шлях до справжнього примирення лежить через діалог, взаємну повагу і співпрацю між істориками, а не через політичні декларації, що можуть лише поглиблювати конфлікти і створювати нові напруженості. Окрім того, українські дипломати закликали польську сторону утриматися від односторонніх кроків, які здатні призвести до ескалації напруги у двосторонніх стосунках та підірвати вже досягнуті позитивні результати співпраці. Особливу увагу у зверненні було звернено на важливість не шукати ворогів серед українців у Польщі і, навпаки, не звинувачувати поляків — адже істинний ворог для обох — це спільний агресор і руйнівна сила, Росія. Передісторія питання напружених історичних питань між Україною та Польщею сягає 2015-2017 років, коли у польських містах та селах масово нищили українські пам’ятники. Це викликало неоднозначну реакцію Києва: українські офіційні особи з однієї сторони рішуче засуджували такі дії, з іншої — вводили так звані мораторії на пошукові роботи та ексгумації польських жертв у 1943–1945 роках, убитих бійцями Української повстанської армії (УПА). Відповідні обмеження були викликані неврегульованими питаннями пошуку та поховання останків загиблих та стали однією з ключових причин затяжних суперечок у двосторонніх відносинах. Зокрема, польська сторона, очолювана тодішнім прем’єр-міністром Дональдом Туском, відкрито тиснула на українські влади з вимогою скасувати мораторії, а у публічних заявах не приховувала — вирішення історичних претензій із Києвом стане однією з умов майбутнього політичного та економічного співробітництва України з Європейським Союзом. У цей період особливого значення надавалося питання ексгумацій останків польських жертв, загиблих у 1943-45 роках, а також проведення спільних досліджень, які могли б розвіяти напруженість і сприяти відновленню довіри. Незважаючи на дипломатичні напруження, у кінці квітня цього року у Тернопільській області, на колишніх землях села Пужники, було започатковано процес ексгумації останків поляків, що загинули у 1945 році. Це стало своєрідним проривом у складних і часто суперечливих історичних відносинах між двома країнами. Керівник польсько-української робочої групи із історичного діалогу, Павел Коваль, у своїх коментарях назвав цей крок важливим і символічним — на його думку, він відкриває нову сторінку у відносинах і сприяє подальшому заходу до примирення і порозуміння. Однак такі ініціативи ще й викликають неоднозначну реакцію різних політичних та громадських сил, оскільки історична пам’ять залишається однією з найчутливіших тем у польсько-українських відносинах і може легко перерости у нові конфліктні ситуації, якщо не підтримувати конструктивний діалог і спільний пошук істини. Загалом, ситуація залишається напруженою і потребує делікатного, обачного підходу з обох боків. Важливо пам’ятати, що головний ворог у сучасній історії обох народів — це не один одного, а спільний зовнішній ворог, Росія, яка прагне роз’єднати і послабити українсько-польські зв’язки, втручатися у їхній внутрішній діалог та використати будь-які нагоди для посилення конфліктів. Саме тому дипломатичні кола України наполегливо закликають до пошуку порозуміння, збереження дружніх і рівноправних відносин, підкреслюючи, що справжнє визволення і зцілення з минулого можливе лише через виважений, спільний історичний діалог і конструктивне співробробітництво.