У Ростові-на-Дону суд Росії виніс обвинувальний вирок сім’ї громадян України, мешканців окупованого Мелітополя, у справі, що викликала широкий суспільний резонанс у контексті останніх подій на півдні України
Південний окружний військовий суд засудив трьох мешканців тимчасово окупованого міста — 29-річного Артема Мурдіда, його матір Анну Мурдід та його цивільну дружину Ганну Вошкодер — до тривалих термінів ув’язнення за звинуваченнями у нібито підготовці та здійсненні серії диверсійних актів на території Запорізької області та залізничних шляхах регіону. У результаті було встановлено, що всі троє нібито входили до складу так званої «терористичної спільноти», яку, за російською версією, керував невстановлений співробітник української спецслужби — СБУ. За даними слідства, яке базується на офіційних російських висловлюваннях, у вироку зазначається, що всі засуджені займалися підготовкою та плануванням низки диверсійних актів, серед яких — чотири підриви. Взірцем для зловмисників, за словами російського слідства, стала загибель директора місцевої компанії "Міський транспорт" Івана Ткача, якого підірвав автомобіль унаслідок вибуху, що призвів до його смерті. Крім того, у результаті цієї атаки постраждала співробітниця підприємства Олена Сиващенко, яка отримала тяжкі поранення, але вижила. Також повідомляється, що сім’я нібито готувала ще кілька диверсій на залізничних шляхах, а Артем Мурдід у самотньому порядку намагався підірвати начальника залізничної станції Дерябіна та голову окупаційної адміністрації Мелітополя. На процесі Мурдід у своєму виступі наголосив, що про висунуті звинувачення він дізнався лише під час слідчих допитів, які, за його словами, проводилися з застосуванням тортур та інших форм фізичного насильства. У своїх свідченнях він стверджував, що змушений був «здаватись» під безпосереднім впливом фізичного тиску, зокрема, побоїв і психологічного примусу, що нібито примусило його погодитись з пред’явленими звинуваченнями. Не менш критично налаштована до слідчих дій і його матір, Анна Мурдід, яка підтвердила факти застосування щодо сина тортур, описала їх у деталях і висловила побоювання щодо справедливості судового процесу. Офіційна версія російського слідства стверджує, що ці диверсійні акти були спрямовані на дестабілізацію ситуації в регіоні та знищення об’єктів інфраструктури, які співпрацювали з місцевою та російською владою. Для доведення своєї неправдивої моделі обвинувачення російські правоохоронці надали суду нібито записи та свідчення, отримані під час допитів, які, за їхніми словами, були проведені безпосередньо із навмисним застосуванням фізичного та психологічного тиску. Розгляд цієї справи викликав широкий суспільний резонанс і критику з боку української громадськості та міжнародних правозахисних організацій. Голова Мелітополя та представники української влади наголошували на тому, що усі звинувачення, висунуті проти громадян України, є сфальсифікованими та мають на меті дискредитувати та залякувати місцеве населення, яке не погоджується з окупаційною владою. Вони також підкреслювали, що судовий процес відбувся без належних гарантій справедливого суду, а основою для винесення статичних термінів стали тортури та незаконні слідчі дії. Зокрема, під час дебатів Артем Мурдід неодноразово заявляв, що його змусили давати свідчення через фізичний і психологічний тиск, що дає підстави вважати, що судове рішення з огляду на ці обставини є імунним до об’єктивної справедливості. Чоловік повідомив, що його катували у слідчому ізоляторі та змушували підписувати допити під примусом. Його матір, Анна, у своїх свідченнях під час судового процесу ще раз підтвердила факт застосування тортуру, а також висловила глибоку стурбованість щодо майбутнього своїх близьких та ситуації у регіоні загалом. Загалом, винесений вирок став ще однією сторінкою у складних і болісних подіях, що відбуваються у тимчасово окупованих районах України, і підкреслює складність боротьби проти дезінформації, неправомірних репресій і політичних мотивів, що переслідують українців на територіях, контрольованих російськими органами. Поки ця справа горить у центрі уваги, українські правозахисники та міжнародні організації закликають до незалежного розслідування, дотримання прав людини та відстоювання справедливості, щоб уникнути подальших порушень і згодом притягнути винних до відповідальності.