У Раді Європи ухвалили історичне рішення — 3 червня цього року у Страсбурзі було офіційно оголошено про створення пам’ятного дня, присвяченого українській журналістці Вікторії Рощині, яка стала символом боротьби за свободу слова, правду та людське гідність у найскладніших умовах
Новий день — "Victory for Victoria" Day — має стати щорічною відданістю пам’яті тих, хто ризикує життям, висвітлюючи воєнний конфлікт, і викликає щире вшанування тих ЗМІ-спеціалістів, котрі щодня борються за правду, незважаючи на загрозу для життя. Ініціативу започаткував Комітет ПАРЄ з питань культури, науки, освіти та медіа, а її натхненником виступив президент Парламентської асамблеї Теодорос Русопулос. Як повідомила заступниця голови фракції "Слуга Народу" Євгенія Кравчук у своїй публікації у Facebook, ця ідея виникла під час дискусій щодо резолюції, присвяченої боротьбі українських журналістів із російською агресією і ситуації з їхнім полоном. У рамках цієї ініціативи планується впровадження у щорічний політичний календар окремого дня пам’яті, що увінчається особливими заходами, зокрема хвилиною мовчання під час осінньої сесії у Страсбурзі та організацією відповідних side-event для підвищення обізнаності світової спільноти. "Цей день стане символом боротьби за свободу слова і пам’яттю про наших колег, які жертвують своїм життям, щоб донести до світу правду", — зазначає Євгенія Кравчук. Вона наголосила, що перше святкування "Victory for Victoria" Day заплановане на міжнародну сесію ПАРЄ у вересні цього року, з особливим акцентом під час голосування за резолюцію, що стосується українських журналістів у полоні. Це дасть змогу не лише віддати шану Героєві з ім’ям Вікторії, а й привернути світову увагу до незліченних ризиків, з якими стикаються журналісти, висвітлюючи сучасну українську боротьбу. Пам’ять Вікторії Рощиної стала символом нескінченної мужності та незламної волі до правди. Журналістка, яка зникла у російському полоні у серпні 2023 року, залишила по собі не лише відчайдушний приклад професійної честі, а й драматичну історію жертв, яких зазнає українське медіа-простір у цей період війни. Згідно з офіційною інформацією, Вікторія вирушила з України до Польщі 25 липня 2023 року, щоб виконати репортаж у прифронтовій зоні. Вона планувала далі через Росію потрапити до окупованих районів сходу України. Однак вже через кілька днів, 3 серпня, вона зникла безвісти на тимчасово окупованій території, яка контролюється російськими військами. Лише навесні 2024 року російська сторону вперше було змусили визнати її затримання: Міністерство оборони РФ підтвердило факт її перебування у полоні та повідомило батькам Володимира Рощина про її утримання. Однак справжня трагедія розгорнулася згодом. 10 жовтня пресслужба українського штабу повідомила, що Вікторія Рощина загинула у російському ув’язненні. Її тіло було знайдено з численними слідами катувань, включаючи ножові поранення та ушкодження струмом. Експертиза підтвердила, що у її тілі були численні рани і сліди розтину, а в організмі — відсутні внутрішні органи, що свідчить про жорстокі знущання та насильство. Слідство за фактом зникнення і вбивства журналістки перейшло у стадію кримінального провадження. 11 жовтня Генеральна прокуратура України кваліфікувала це як воєнний злочин, здійснений із умисним убивством. В українській розвідці "Слідство.Інфо" з’ясувало, що Катерина Рощина зазнала жорстоких катувань у російському полоні, зокрема її били і стріляли ножами. Її тіло, за висновками експертів, мало сліди багаторічних тортур і внутрішні пошкодження; у деяких випадках — зникнення частин внутрішніх органів. Ця трагічна історія стала новим підтвердженням того, які ризики несуть на собі українські журналісти у війні з Росією. Їхня мужність і жертовність, їхня беззастережна відданість правді — все це стало об’єктом загальної пошани та глибокого вшанування на міжнародному рівні. Вікторія Рощина залишається символом нескореності і відданості професії, а створення для неї окремого дня пам’яті — важлий крок у визначенні цінності свободи слова та боротьби за людські права у цей складний час. Цей проект — не тільки данина пам’яті загиблих та зниклих безвісти журналістів, а й сильний сигнал світовій спільноті, що українські медіа-спеціалісти залишаються на передовій у боротьбі за правду й людський гідність, незважаючи на смертельні ризики. Саме через цю історію ідея започаткувати "Victory for Victoria" Day отримала широку підтримку у парламентських колах Європи та міжнародних інституціях, з метою підвищення обізнаності та формування ціннісних пріоритетів у світовому співтоваристві щодо захисту журналістів під час війни.