2 червня на черговій сесії ООН відбулося довгоочікуване голосування, за результатами якого Анналена Бербок, колишня федеральна міністерка закордонних справ Німеччини, була обрана президенткою Генеральної асамблеї ООН
Це рішення стало новим етапом у дипломатичній кар’єрі європейського політика та зазнало значного суспільного й міжнародного обговорення. Важливо зазначити, що кандидатуру Бербок підтримали 167 держав-членів організації, що зробило її позицію беззаперечною у контексті глобальних дипломатичних процедур. Варто додати, що серед учасників глобальної спільноти не було жодних голосів проти. Водночас, саме процедура голосування пройшла у таємному режимі – такий формат обрали за наполяганням одного з членів ООН, і джерела, зокрема повідомляють, що ініціатором цього рішення стала Росія. Російська сторона чітко дала зрозуміти своє негативне ставлення до кандидатури Бербок, відкрито звинувативши її у "відвертій упередженості". Це, зокрема, пояснюється її рішучими позиціями щодо Росії та її деструктивних дій проти України. Будучи міністеркою закордонних справ Німеччини, Бербок систематично критикувала агресивну політику Кремля, зокрема, називаючи її грубим порушенням міжнародної стабільності та безпеки. Вона неоднократно виступала за посилення міжнародних санкцій проти Росії та за підтримку України у боротьбі з російською агресією. Такі її позиції викликають різкий спротив з боку Москви, яка, у свою чергу, звинувачує Бербок у "предвзятості" та "некоректному" підході до уряду РФ. Звернемо увагу і на політичний контекст: висунення кандидатури Бербок відбулося напередодні парламентських виборів у Німеччині, і, як з'ясувалося, помітно викликало критику серед деяких дипломатів і політиків. Багато хто сприймав це як своєрідну демонстрацію цілеспрямованості з боку Бербок, яка, залишаючи посаду міністра, сподівалася на нові можливості на світовій арені. У своїй короткій, але вагомій промові після обрання вона подякувала учасникам за довіру і висловила бажання виконувати обов'язки "чесної посередниці" для всіх країн-членів ООН, прагнучи забезпечити рівноправний і врівноважений дипломатичний курс під час свого головування. Стоїть також згадати, що раніше Бербок відмовилася від керівництва парламентською фракцією "Зелених" у Німеччині з особистих причин. Однак, те, що її кандидатура стала розглядатися для посади голови Генеральної асамблеї ООН, викликало неабиякий інтерес і передбачає нові дипломатичні виклики для німецької та європейської політики в цілому. Водночас, ця подія є ще одним свідченням зростаючої ролі Бербок на міжнародній арені, а також підкреслює непросту дипломатичну гру, що ведеться навколо кандидатур, які мають стратегічне значення для глобальної безпеки й стабільності. Отже, вибір Анналени Бербок на посаду президентки Генеральної асамблеї ООН не лише символізує визнання її дипломатичного досвіду та політичних позицій, а й відкриває новий етап у процесах міжнародної взаємодії. Попри внутрішні та зовнішні політичні збурення, вона має намір забезпечити об’єктивність і рівноправність у роботі організації, подаючи приклад відповідального та збалансованого лідерства на світовій арені.