Російська сторона здійснила неочікуваний крок у процесі обміну полоненими, який став одним із ключових етапів у складній та тривалій війні проти України
За інформацією, отриманою від незалежних джерел та повідомлень українських правозахисних організацій, Москва передала Києву значну кількість українців, які раніше були депортовані з окупованих територій і, за задумом офіційного Москви, мали бути повернені на свою батьківщину, проте натомість опинилися в тіні російського гостинного "резерва". Обмін відбувся у форматі "1000 на 1000" у період з 23 по 25 травня: кожна з сторон передала по 880 військовополонених і 120 цивільних. Втім, аналіз відкритих джерел, зокрема даних громадської організації "Захист в'язнів України", засвідчив шокуючі факти: більше ніж половина повернутих цивільних – це особи, засуджені за кримінальні злочини, які не пов’язані безпосередньо з війною. Це свідчить про суперечливість і складність цього вирішального кроку у дипломатичних стосунках. Особливу гостроту ситуації додає те, що щонайменше 15 із них – це ті, хто ще в часи окупації знаходилися у колоніях на тимчасово захоплених територіях Херсонської та Миколаївської областей. За даними правозахисників, вони відбували різні строки ув'язнення і за умовами договору мали бути депортовані назад у Україну, однак, замість цього, їх тримали у російських центрах для іноземців, які нелегально перебувають на території Росії. Така ситуація викликає обурення та глибокий протест у українському суспільстві. Голова організації "Захист в'язнів України" Олег Цвілий наголошує на тому, що Росія використала цей обмін для того, щоб принизити і заплутати українську владу, безпосередньо пропонуючи учасникам "угоди" альтернативи у вигляді участі у бойових діях у складі так званих "добровольчих" формувань. Офіційно представники російської сторони пропонували полоненим співслужбовців, обіцяючи повернення їх додому вже без документів і з невизначеністю щодо майбутнього. Згідно з повідомленнями, під час обміну на Україні повернули лише 15 засуджених за скоєння тяжких злочинів у зонах окупації. Ці особи перебували у колоніях, що потрапили під контроль окупаційних сил у Херсонській та Миколаївській областях. Вони були зараховані до числа тих, хто повернеться до українського правового поля, але більшість з них зараз проходять ряд медичних та психологічних обстежень. Інші, троє із яких не відбули повністю свій термін, відразу ж після обміну знову опинилися під вартою. Ще гірша ситуація склалася з іншою категорією повернених українців – колишніх в'язнів, які в часи окупації знаходилися в Росії. За підрахунками правозахисників, не менше ніж 50 з них перебувають у статусі депортованих і досі не можуть повернутися до України через бюрократичні перепони та ідейно-правові кліше. Експерти зауважують, що влада зволікає з вирішенням їхнього статусу, що й викликає додаткове розчарування і бурхливу реакцію громадськості. "Це наші співвітчизники, які не взяли зброї та не пішли на зраду. Вони чекали і зберігали проукраїнську позицію, навіть коли ще був час, та не погоджувалися на російські умови", – так коментує ситуацію Олег Цвілий. Він наголошує, що ці люди заслужили на повагу й розуміння, адже вони залишилися вірними Україні, не зрадивши своїх переконань. Також він підкреслює, що у майбутньому частина з них може стати на захист країни, і тому слід утриматися від поширення негативних чуток і зрадницьких оцінок. Перед цим Україна та Росія вже провели перший етап масштабного обміну, у рамках якого вдалося повернути 390 українців. З них 270 – військовослужбовці, решта – цивільні. Водночас, цей процес був напруженим і сповненим непередбачуваних моментів. Зокрема, 23 травня Київ передав Москві 70 засуджених за співпрацю з російськими спецслужбами осіб, зокрема колишнього соратника Віктора Медведчука, Олександра Тарнашинського. Загалом, ця ситуація підкреслює складну реальність, у якій перебуває Україна у військовому конфлікті з Росією, і демонструє, що обміни полоненими часто перетинають межі простої людської гуманітарної допомоги. Це правило темних політичних ігрищ, у яких людські долі стають предметом торгів, і де кожен новий крок – це історія про незмірену біль і надію на майбутнє.