Верховний суд Словаччини визнав колишнього міністра фінансів та нинішнього голови Національного банку країни Петера Кажиміра винним у корупційних діяннях, що не залишаються без наслідків
Це рішення стало одним із найбільш резонансних у сфері боротьби з хабарництвом у країні за останній час і привернуло увагу до гострих проблем прозорості та верховенства права у слідчих процесах. Згідно з постановою суду, очільник Національного банку, який займав цю посаду з 2019 року і має закінчити свої повноваження вже у неділю, 1 червня 2025-го, був визнаний винним у тому, що у 2017 році він передав хабар у розмірі 48 тисяч євро голові Фінансової адміністрації Франтішеку Імрече, щоб отримати таємну інформацію про податкові справи кількох компаній. Це дозволило йому сприяти зменшенню податкових зобов'язань бізнесу, що призвело до значних економічних збитків державі – понад три мільйони євро лише у вигляді недоплаченого ПДВ. Вирок, ухвалений Спеціалізованим кримінальним судом міста Пезінок під головуванням судді Мілана Цисаріка, передбачає штраф у розмірі 200 тисяч євро. Водночас суд може розглянути можливість альтернативного покарання у вигляді позбавлення волі на строк до одного року, якщо сторони подадуть апеляцію. Вирок наразі не набрав чинності й маневрує між різними юридичними колами, адже обидві сторони мають право на апеляцію. Під час судового процесу Петера Кажиміра також не обминуло критикою щодо його поведінки. Перед винесенням вироку він розіслати друзям, окремим знайомим і офіційним контактам листа, у якому різко висловлював невдоволення судовою системою, називаючи процес сфабрикованим та політично мотивованим. В листі він наголошував, що має всі підстави вважати, що суддя Мілан Цисарік має намір увести його у винуватість за сфабрикованими доказами, і заперечує свою причетність до незаконних дій, зокрема, до отримання чи передачі хабаря. Розгляд цієї справи супроводжувався низкою несподіваних поворотів. Спершу суддя Цисарік ухвалив рішення у закритому режимі про штраф у 100 тисяч євро для Кажиміра за хабарництво, проте ця постановка була оскаржена, і справу довелося повернути до суду для повторного розгляду відкритим порядком. Це лише підкреслює складність та політично-юридичну напруженість навколо цієї справи. Варто зазначити, що у процесі розгляду були порушені питання строки давності. Захист Мінфінового чиновника наполягав, що справа вже має бути закрита через належні терміни давності, оскільки події відбувалися в 2017-2018 роках. Згідно з новими законодавчими змінами, загальний строк давності для хабарництва становить три роки. Проте, за правилами Європейського Союзу, у випадках, що стосуються шкоди інтересам спільноти або мають зв’язки з міжнародними структурами, застосовуються більш тривалі строки – до п’яти років. Саме цю інтерпретацію врахував суддя Цисарік, відмовившись закривати справу через давність. Європейські експерти, зокрема прокурор Юрай Новоцький, підкреслюють, що питання справедливості у цій справі безпосередньо пов’язане з нормами ЄС, адже мова йде й про аспект ПДВ, що є проблемною з точки зору співпраці та регулювань у межах Євросоюзу. Існує низка рішень судів ЄС, які підтверджують, що питання обов’язку сплати або накладання штрафів за порушення у сфері податків і зборів має бути чітко враховане під час юридичних розглядів такої важливості. Важливо підсумувати, що Петера Кажиміра протягом останніх днів до завершення його повноважень, тобто напередодні офіційного завершення його мандата, активізували у медіа та суспільстві обговорення теми боротьби з корупцією і її перспектив у країні. Медіа, політики та громадські діячі звертають увагу на те, що ця справа ще не завершується і має потенціал для апеляційних процедур, а також для політичних і юридичних наслідків. На фоні цієї історії — політична ситуація у країні лишається напруженою. Більше того, нещодавно відомі держави, такі як Угорщина та Словаччина, відмовилися підписати документ Ради Євросоюзу щодо посилення демократичних інститутів та боротьби з дезінформацією, що підкреслює внутрішню фрагментацію та виклики в європейському співтоваристві. Такі політичні розбіжності додають контексту до українського та міжнародного обговорення про ефективність правосуддя і боротьби з корупцією у східноєвропейських країнах.