У червні Європейський Союз планує визначити подальшу стратегічну лінію поведінки щодо статусу тимчасового захисту для українських громадян, які вимушено залишили свої домівки через військові дії
Це один із найбільш актуальних та болючих питань нинішнього європейського політичного дискурсу, адже рішення буде суттєво впливати на долі десятків тисяч українців, що шукають прихистку в країнах ЄС. Механізм тимчасового захисту, запущений Євросоюз у березні 2022 року у відповідь на російську агресію, став швидким і ефективним інструментом для забезпечення колективної підтримки українців, що втратили все через війну. Його започаткували у найскрутніший для України час, і перше рішення передбачало тимчасовий характер — захист аж до березня 2025 року, з можливістю двократного оновлення ще на один рік. Згодом Європейська комісія ухвалила рішення продовжити його до березня 2026 року, але ця пролонгація вже була менш прогнозованою та супроводжувалася певною нюансованістю. Зараз, за інформацією, що з’явилася з дипломатичних джерел і підтверджується виданням Euractiv, ведуться закулісні перемовини щодо продовження дії цієї директиви. На порядку денному – не тільки питання її можливого «замороження» або продовження, а й розробка нових стратегій, що дозволили б поступово, або навіть кардинально, змінити підхід до тимчасового захисту. Очікується, що вже у червні міністри внутрішніх справ та юстиції країн-членів ЄС зберуться на чергове засідання та розглянуть пропозицію щодо продовження цієї програми ще на один рік. Особливістю цієї ініціативи є прагнення ввести не законодавче, а більш гнучке, поетапне скасування захисту. Це означає, що країни-члени можуть отримати можливість обговорити і прийняти рішення про зменшення або навіть припинення дії тимчасового захисту для окремих категорій українських біженців. Втім, питання не так просто вирішити – експерти підкреслюють, що правових підстав для подальшого продовження вже практично нема, і тому потрібно виробити нову спільну стратегію, яка ураховуватиме інтереси та права тих, хто бажає залишитися, і тих, хто планує повернутися додому. Мартін Вагнер, старший радник Міжнародного центру розвитку міграційної політики, наголошує, що існує ризик досягти «тонкого льоду» у ситуації, коли терміни дії директиви вже закінчуються. «Якщо ми неправильно сплануємо вихід із системи, можемо отримати напружену ситуацію з наданням притулку у країнах-членах», — вважає він. За словами Вагнера, майбутній вихід з програми потрібно ретельно обґрунтувати і врахувати всі юридичні нюанси, щоб не допустити негативних наслідків. Один із найважливіших аспектів – визначити, які категорії українців залишаться під захистом, а хто втратить його. Відповідно, можливі сценарії окреслюються у кількох напрямках: від окремого виключення осіб, які повернулися до України, з можливістю повторного вступу до програми через кілька місяців, до запровадження заборон для нових прибулих отримати переваги за поточним режимом. Не виключають також варіант нічого не робити і залишити ситуацію на самоплив, що, за експертними оцінками, може обернутися додатковими ризиками і витратами для системи, а також ускладнити життя самих українців. Одним із незвичних, але потенційно цікавих елементів майбутнього врегулювання є заклик до створення нових правових інструментів – так званих «дозволів на реконструкцію», які пропонував колишній міністр оборони Нідерландів Лодевейк Ассер. Технічно такий документ передбачав би надання тимчасового дозволу на проживання до 10 років із можливістю переїзду назад або інтеграції у європейське суспільство. Цей підхід, однак, залишається далеким від реалізації та стикатиметься із суттєвими юридичними та політичними викликами. Тим часом, поблизу українського кордону і далі залишаються гострі проблеми. Так, нещодавно стало відомо, що з 1 травня мешканці Київської області та міста Таллінна, що не зареєстровані там офіційно, втратили право на безкоштовний громадський транспорт. Це змусить багатьох українських біженців шукати нові маршрути і способи пересування, що ускладнить їхню повсякденність. Водночас, уряд Румунії продовжує реалізовувати гуманітарну політику, спрямовану на підтримку вразливих категорій людей, які постраждали від війни в Україні. До кінця 2025 року там передбачена подальша допомога та підтримка для тих, хто вимушено залишив зону конфлікту, що є важливим фактором стабільності для багатьох українських сімей, які шукають прихистку у країнах сусідньої Румунії. Таким чином, ситуація з тимчасовим захистом українців у Європейському Союзі залишається складною і динамічною. У червні очікується, що політичні лідери та експерти вироблять нову дорожню карту, яка має допомогти системно і справедливо вирішити це питання, врахувавши інтереси громадян, безпеки та можливості довгострокової інтеграції українських біженців у європейське суспільство.