Український письменник та колишній полонений Станіслав Асєєв оприлюднив важливу та тривожну інформацію щодо стану українських цивільних, яких утримують у російському полоні вже понад вісім років
За його словами, під час завершального етапу масштабного обміну полоненими у форматі "1000 на 1000" серед звільнених не було жодного цивільного, який перебував у неволі у Росії протягом усіх цих років. Це викликало справжню тривогу, адже понад вісім років українці залишаються в заручниках у ворога без перспектив звільнення, тоді як офіційні процедури та дипломатичні зусилля поки що не дають належних результатів. Про свою інформацію Асєєв повідомив на своїй сторінці у Facebook, зазначивши, що приблизно більше ніж за рік перед цим передавав список заручників президенту Володимиру Зеленському. Однак, судячи з усього, цей список досі не дав результату — відповідних звільнень досі не сталося, а багато з тих, хто потрапив у російський полон, досі живуть у невідомості щодо майбутнього. За словами Асєєва, більша частина цивільних перебуває у колонії суворого режиму №32 в Макіївці, яку російські окупанти використовують як один із головних пунктів утримання українських заручників. Їх туди перевели після звільнення з "Ізоляції" та інших місць попереднього позбавлення волі. Особливо сумна історія тих, хто допомагав українській стороні ще у період під час активних бойових дій на Донбасі, коли більшість з них були байдужими до ситуації, що там розгорталася. На думку Асєєва, це додає ще одного болю і несправедливості у цю трагедію. Він підкреслює, що терміни перебування у полоні є важливим критерієм, і хоча порівнювати страждання різних заручників справедливої оцінки не дається, факт залишається: ці люди перебувають у неволі набагато довше за багатьох інших. Сам Асєєв наголошує, що держава повинна приділяти особливу увагу саме цим довгостроковим полоненим, адже їх страждання є не менш важливими і неможливо ігнорувати цю проблему. Крім того, він не приховує своїх переконань щодо рівня цінності цих людей для російської влади. За його словами, для Кремля та російського режиму ці люди — "ніщо". Вони на 32-й зоні утримання — це так звані заручники, які з точки зору Росії не мають особливого значення. Це ставить під питання питання про ставлення до своїх громадян та цивільних, які опинилися в полоні. "Ці люди — для Росії ніхто. Тому важливе питання — чи мають вони якусь цінність для своєї країни, для України?" — вказує Асєєв. Передісторія подій свідчить, що 25 травня дві країни — Україна та Росія — знову провели третій за рахунком обмін полоненими у форматі "1000 на 1000". За підсумками домовленостей додому повернулися ще 303 українські захисники, що стало знаковою подією. Однак серед звільнених не було жодного з "азовців" — бійців полку "Азов", які тривалий час перебували у російському полоні. Командир бригади Нацгвардії "Азов" полковник Денис "Редіс" Прокопенко висловив занепокоєння з приводу цього факту, підкреслюючи, що, на його думку, влада не проявляє достатнього бажання і зусиль у питанні повернення цих героїв додому. Він наполягає, що їхнє повернення є вкрай важливим для України, адже саме ці бійці активно захищали країну в найважчі часи і заслуговують на особливу увагу та підтримку. Загалом ситуація з українськими заручниками, зокрема цивільними, яких утримують у полоні понад 8 років, залишається невирішеною і викликає гостре обурення та занепокоєння у громадськості. Рішення повернути цих людей додому, забезпечити їхню безпеку та гідність ставить наперед поставлені недосяжними цілі, проте активізує зусилля української влади та міжнародної спільноти щодо пошуку шляхів порятунку українських громадян і повернення їх у рідний дім.