У КООРДИНАЦІЙНОМУ ШТАБІ З ПИТАНЬ ПОВОДЖЕННЯ З ВОЇНЯМИ-ПОЛОНЕНИМИ ВИЗНАЧИЛИ ОБСТАВИНИ ВІДСТУТНОСТІ “АЗОВЦІВ” І ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗАБЛУКАЛИ У РОСІЙСЬКОМУ ПОЛОНІ ВІД 2014 РОКУ
Український Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими оприлюднив деталі щодо причин відсутності у списках звільнених у рамках масштабного обміну "1000 на 1000" представників легендарного полку "Азов" та осіб, котрі опинилися у полоні російських військ ще з перших років російсько-українського конфлікту. Заступник голови штабу, Андрій Юсов, у розлогому коментарі для журналістів пояснив, що цей процес насправді являє собою складний та багаторівневий механізм взаємних домовленостей, у яких беруть участь обидві сторони, і що у ньому не завжди враховується бажання однієї із сторін. За словами Юсова, обмін відбувається на основі погоджених списків, які формуються окремо кожною стороною – українською та російською. Російська сторона визначає, кого вона готова передати Україні, керуючись своїми внутрішніми інтересами, і, відповідно, Украі́на у свою чергу складає власний список. Однак цей процес не є ідеальним, і дехто з полонених залишаються поза межами домовленостей через внутрішню політику чи інші чинники. Юсов зазначив, що кожен українець, який перебуває у російському полоні, заслуговує на повернення додому. Україна невтомно працює у складних умовах повномасштабної війни з Росією та робить усе можливе для визволення кожного свого громадянина, зокрема й тих, хто захищає Маріуполь і інші стратегічно важливі напрямки. Також він підкреслив, що необґрунтовані відмови з боку росіян у обміні українських військовополонених, особливо з часів агресії ще 2014 року, є системною проблемою. "Росія ігнорує наші запити та відмовляється повертати українців, посилаючись на те, що ще не всі є військовополоненими або ж інші формальні причини. Однак це порушення міжнародного гуманітарного права, це чергові злочини проти людства. Ми вимагаємо, щоб кожен українець, що перебуває у полоні, отримав можливість повернутися додому", – заявив Юсов. Передісторією цього напруженого процесу стала перша частина домовленостей, проведена 23 травня, коли Україна та Росія в рамках обміну "1000 на 1000" змогли повернути 390 осіб – 270 військових та 120 цивільних громадян. Наступного дня, 24 травня, ще 307 українських захисників повернулися з російського полону, всі вони були чоловіками, військовослужбовцями рядового та сержантського складу. 25 травня відбувся третій етап, у рамках якого українська сторона отримала ще 303 своїх захисників. Однак гучне публічне обговорення і критика у цьому журналістському колі викликані тим фактом, що під час триденних перемовин і обмінів залишилися поза списками "азовці" – захисники "Азову" і ті, хто перебуває у полоні вже понад вісім років, з часів початку російської агресії у 2014 році. Командир бригади Нацгвардії "Азов" полковник Денис ("Редіс") Прокопенко висловив свої сумніви щодо щирості та зацікавленості влади у поверненні саме цих бійців. Колишній політв'язень Кремля та письменник Станіслав Асєєв підкреслив, що серед звільнених у рамках "1000 на 1000" не знайшлося місця для жодного цивільного, який уже вісім років перебуває у російському полоні. Це ще раз підкреслює, наскільки складними й заплутаними є питання повернення українців із російського полону, і як важливо докладати зусилля для захисту прав людей, що опинилися у часом зашморгу окупації та агресії. Отже, незважаючи на визначні досягнення у повернені частини українських громадян і військових, проблеми з поверненням тих, хто перебуває у російському полоні ще з 2014 року, залишаються відкритими і вимагають подальших дипломатичних зусиль і міжнародного тиску для захисту прав українців і припинення порушень міжнародного гуманітарного права.