У Стамбулі пройшли перші за понад три роки офіційні переговори між Україною та Росією, що вже сам по собі став важливим і символічним кроком
Однак інформація, яку оприлюднив перший заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця, засвідчує, що ці перемовини глибоко відрізнялися від будь-яких раніше. За словами українського дипломата, представники Росії не приховували своєї агресії та застосовували під час зустрічі суцільний потік погроз, цинізму й примітивних аморальних заяв. Як повідомив Кислиця в інтерв'ю, яке було показане в телемарафоні в суботу ввечері, рівень агресії з боку російської делегації був вражаючим. За його словами, у ході бесіди росіяни не соромилися вдаватися до безлічі провокацій, зокрема, до довгих історичних доводів та «псевдо-екскурсів», у яких наголошувалося, що «сьогодні ми вимагаємо 4 області, завтра – 6 або 8». Не менш цинічною була заява одного з російських представників, який з явним зухвальством заявив, що «війна – це коли росіяни вбивають росіян», натякаючи на внутрішні конфлікти та руйнування, скоєні окупантами в українських містах. Більше того, Кислиця підкреслює, що в цьому «потоку злісних погроз» видно явну стратегію – росіяни ніби в такий спосіб відмовляються визнати суверенітет України, її право на незалежність і цілісність. «Тобі та стороні, яка сидить поруч, заперечують твоє існування як нації і особистості, тобто кажуть: “Ти не українець, ти росіянин, і ми просто тебе вбиваємо, просто росіяни вбивають росіян”», – зазначив дипломат. Кислиця також повідомив, що напередодні початку переговорів російська сторона заблокувала можливість вести дискусію у присутності представників Сполучених Штатів. У той час як Туреччина, яка виступила посередником і при цьому була присутня на засіданні, не взяла безпосередньої участі у перемовинах. У Росії заявили, що не мають мандату вести переговори у такій формі, що фактично залишає українську сторону без будь-якої можливості конструктивного діалогу. Передісторія цієї зустрічі доволі драматична. За інформацією ЗМІ, російська сторона у Стамбулі висунула низку ультиматумів, зокрема важливих для української сторони вимог щодо відмови від територіальних претензій та репарацій. Росія наполягала на тому, щоб представники США були усунути від процесу переговорів, натякаючи на недовіру до іноземних посередників та ймовірну спробу контролювати хід діалогу. Минулого місяця, 16 травня, у Туреччині відбулися перші за тривалий час відкриті прямі переговори між Україною та Росією. Вони проходили на тлі численних спроб знайти шлях до припинення багатомісячного конфлікту, але вже тоді стала очевидною напруженість. Росія наполягала на тому, щоб у переговорах не брали участі представники США, прагнучи рекомендувати свої умови, зокрема, щодо міжнародних гарантій та територіальних питань. Сам Володимир Мединський, голова російської делегації, публічно заявив, що Москва готова до безкінечної війни. Він погрожував захопити не лише українські території, а й конкретні області – Суми і Харків, натякаючи на те, що російські окупаційні війська не мають наміру зупинятися й готові йти далі у своєму агресивному плані. Мединський і зухвало, і відкрито ставив питання про те, скільки років ще українці готові воювати, порівнюючи ситуацію із 21 роком війни зі Швецією, натякаючи, що для Росії така війна може виявитися тривалою і безпрецедентною. Зі свого боку, Сергій Кислиця, аналізуючи поведінку росіян, описує її як поведінку «гангстерів» – з тим самим цинізмом, грубістю та недбалістю до правил дипломатії. Його слова підкреслюють рівень сорому й безпрецедентної агресії, що проявився учасниками російської делегації під час переговорів. Вони не приховують своїх цілей – не приховують намірів знищити українські державність та територіальну цілісність, натомість навішують на Україну образи й звинувачення, щоб посилити свій тиск. На тлі все більшої напруженості та зростаючої невизначеності поки що залишається тільки сподіватися, що навіть у найважчі часи дипломатія й міжнародна підтримка остаточно не здадуть свої позиції і дадуть змогу Україні зберегти свої суверенітет і державність у цьому жорсткому протистоянні. Водночас дії Росії свідчать, що для Москви цей конфлікт – не стільки боротьба за територію, скільки спосіб демонстрації своєї могутності та знищення спроб України стати незалежною та самодостатньою державою.