Європейські лідери закликають до радикальних змін у політиці щодо вислання мігрантів
Учасники дев’яти держав-членів Європейського Союзу виступили із спільною ініціативою, яка може значно змінити сучасний підхід до проблематики висилання злочинців і нелегальних мігрантів. У заяві, що отримала широку увагу у європейському політичному середовищі, йдеться про необхідність перегляду стандартів та підходів, закладених у Європейській конвенції з прав людини. Актуальність такого кроку зросла через зростаючі труднощі у боротьбі з міграційною кризою та ідею посилити контроль за притоком тих, хто скоює злочини на території ЄС. Заяву підписали високопоставлені представники таких країн, як Італія, Данія, Австрія, Бельгія, Чехія, Естонія, Латвія, Литва та Польща. Заснована на ініціативі італійської прем’єрки Джорджії Мелоні та її данського колеги Метте Фредеріксен, пропозиція спрямована на те, щоб відкрити широку політичну дискусію щодо ефективності та актуальності конвенцій, підписаних ще кілька десятиліть тому. На думку підписантів, сучасна міжнародна політика й виклики, зокрема міграційна криза та відповідальність за безпеку громадян, вимагають переосмислення окремих положень та, можливо, внесення змін до Європейської конвенції з прав людини. "На нашу думку, безпека і захист громадян, а також жертв злочинів – це основоположні пріоритети. Вважаємо, що ці права мають переважати інші, зокрема при прийнятті рішень, що стосуються депортації та контролю за міграційними потоками", – йдеться у документі. Представники країн висловили переконання, що сучасна правова база є застарілою та не здатною ефективно реагувати на нові виклики, зокрема й ситуації, коли злочинці використовують тонкі юридичні лазівки для уникнення висилки або депортації. Додатково у заяві підкреслюється важливість боротьби з використанням міграційного тиску як інструменту дестабілізації. Важливою темою залишається питання протидії спробам втягнення мігрантів у політичні ігри, зокрема через використання їх у вороже спрямовану пропаганду державами, що прагнуть дестабілізувати ситуацію у ЄС і посилити напругу на кордонах. У цьому контексті наголошується на необхідності зміцнення контролю і більш ефективних заходів щодо запобігання несанкціонованим перетинам кордону. Цей заклик отримав особливу актуальність у светлі останніх подій на східних кордонах Польщі та балтійських країн. Саме з літа 2021 року зростає напруженість на білорусько-польському і білорусько-літовському кордонах, що стало наслідком дестабілізаційних дій білоруської влади. Вони активно сприяли масовим перетинам кордону нелегальними мігрантами, організувавши штучний міграційний кризовий сценарій, що триває і досі. Вказані країни запроваджують посилені заходи щодо захисту своїх кордонів, але проблема не зникає повністю й періодично насправді загострюється. Так, у березні 2025 року уряд Польщі знову посилив охорону кордону з Білоруссю, оголосивши про додаткові заходи та обмеження щодо прав іноземців на звернення за міжнародним захистом. А Литва, у свою чергу, подала позов до Міжнародного суду ООН, звинувативши білоруський режим у дестабілізаційних діях, що включають організацію незаконних перетинів кордону, спроби втягнути у конфлікт і посилити напругу всередині Євросоюзу. Ця ситуація яскраво ілюструє складність, з якою стикається Європейський Союз у питаннях міграції й безпеки. За словами експертів, посилення політики щодо депортації й подальший перегляд існуючих міжнародних договорів можуть стати одним із можливих сценаріїв виходу з глухого кута. Проте, такі ініціативи викликають і значний опір з боку правозахисників та міжнародних організацій, які наполягають на дотриманні прав людини та гуманітарного підходу до мігрантів. Залишається відкритим питання, наскільки серйозною буде політична дискусія і чи зможе вона привести до конкретних змін у європейській правовій системі. Водночас, у контексті загальної безпеки та стабільності регіону, необхідність знаходження компромісних рішень є більш актуальною ніж будь-коли. Політичні лідери ЄС очікують, що ця ініціатива допоможе зменшити напругу і забезпечити більш ефективний захист кордонів, з одночасним дотриманням прав і свобод громадян країни. Але питання залишається відкритим: чи зможе Європа подолати внутрішні розбіжності та знайти баланс між безпекою і правами людини у цій складній ситуації.