Європарламент ухвалив новий комплекс заходів щодо торгівлі з Росією та Білоруссю, спрямованих на суттєве обмеження їхнього доступу до ринку Європейського Союзу
Особлива увага приділяється сільськогосподарській продукції, зокрема добривам, які наразі залишаються одним із ключових інструментів у боротьбі проти російської аграрної експансії. Згідно з рішенням, затвердженим 22 травня у Брюсселі, Європейський парламент запроваджує суттєві підвищення митних зборів та тарифів на імпорт російської та білоруської сільгосппродукції. Це робиться з метою зробити ввезення цих товарів в ЄС економічно недоцільним, що в підсумку призведе до зупинки їхнього потоку на територію Євросоюзу. Документ, який називається «Зміна ставок ввізного мита на окремі товари, що походять або експортуються безпосередньо або через посередників із Російської Федерації та Республіки Білорусь», вступить у дію одразу після офіційного затвердження Радою ЄС та публікації у відповідних офіційних джерелах. Як зазначено у пояснювальній записці до документа, цей регламент дозволить повністю заборонити доступ на ринок Євросоюзу для понад 15% сільськогосподарських товарів, що раніше були внесені до списків із менш підвищеними тарифами. Для решти продукції встановлюються нові високі митні ставки, які фактично зведуть нанівець будь-які економічні стимули для переправлення російської продукції до ЄС. Зокрема, для сільгосптоварів таких як зерно, зростання тарифів передбачає підвищення адвалорних мит на 50%. Це означає, що російські та білоруські експортери мають сплачувати на 50% більше при ввезенні своєї продукції до ЄС. Що стосується добрив, то тут ситуація особливо напружена. На існуючий адвалорний збір у 6,5% додається спеціальне специфічне мито, яке щороку буде зростати приблизно на 40-45 євро за тонну. В результаті через три роки після початку дії регулювання тарифи на азотні добрива сягнуть рівня від 315 до 430 євро за тонну залежно від типу. Це — заборонний рівень, що фактично зупинить імпорт цих товарів із Росії та Білорусі. Мета такого жорсткого пакету заходів – скорегувати залежність ЄС від російських та білоруських аграрних ресурсів, а також запобігти обходу санкційних обмежень через третіх країн, зокрема Білорусь. За словами авторів постанови, суттєве підвищення тарифів стимулює заміщення російських добрив та продукції іншими джерелами. Уже зараз деякі держави-члени ЄС фактично відмовилися від російських азотних добрив, не відчуваючи при цьому дефіциту або стрімкого здорожчання ринку. Це свідчить про можливість швидкого перенаправлення постачань з Росії на альтернативних виробників. Загалом, для аграрного сектору Європи нова політика означає не лише боротьбу з постачаннями із агресора, а й підготовку до підвищення внутрішнього виробництва добрив у межах ЄС. Це стане відповіддю на кризу енергоресурсів, що суттєво ускладнила виробництво в регіоні, та на тиск російського імпорту, що тривалий час посилював конкуренцію і стабільність цін. Додатково, у рамках нових обмежувальних заходів, ЄС активно пропонує альтернативні джерела постачання азотних добрив — Єгипет, Алжир, Норвегію, Марокко, Оман та США. Це дозволить знизити залежність від Росії та забезпечить стабільний баланс на внутрішньому ринку. Згідно з інформацією, тарифи на переважну частину аграрної продукції з Росії та Білорусі, зокрема зерна, вже з липня 2024 року будуть поширюватися на всю територію ЄС. Це — у відповідь на тривалі заклики України, Польщі та країн Балтії до повної заборони імпорту, яка б сприяла зменшенню російського впливу в аграрному секторі Європи. Загалом, прийняття цієї постанови свідчить про тактичний і стратегічний напрямок ЄС щодо протидії російській агресії, зокрема – через економічні важелі. Це — не просто економічні санкції, а цілісна політика на знищення можливостей Росії використовувати аграрний сектор як інструмент політичного і економічного тиску. У контексті глобальних санкційних механізмів, європейські політики підкреслюють, що вони мають на меті змусити Росію та її союзників до змін у політиці, використовуючи найжорсткіші і найдієвіші заходи. Адже, за словами експертів, санкції, зокрема щодо аграрного імпорту, – це сучасна зброя у дипломатичній і економічній боротьбі із країною-агресором, що має потенціал суттєво зменшити її вплив і змусити до перегляду своїх стратегій у конфлікті з Україною та Заходом.