У російській армії відбулися суттєві кадрові пертурбації: на посаду головнокомандувача Сухопутних військ призначили генерал-полковника Андрія Мордвічева
Це рішення стало однією з ключових змін у структурі військового керівництва країни, що привернуло увагу експертів та військових аналітиків на тлі поточних подій навколо України та масштабних бойових дій на сході Європи. Згідно з офіційними повідомленнями Міноборони РФ, новий керівник Сухопутних військ отримав високе звання "герой Росії" за його роль у захопленні Авдіївки — стратегічно важливого міста на Донбасі. Відзначають, що саме під керівництвом Мордвічева російські збройні сили змогли закріпитися на окупованих територіях і просунутися вперед у зонах бойових дій. Міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов охарактеризував його як "досвідченого бойового офіцера", який під час "спеціальної військової операції" показав свої найкращі військові якості і стратегічне мислення. За інформацією джерел у Telegram-каналах Міноборони РФ, вибір Мордвічева на цю посаду не став несподіванкою, оскільки він вже мав досвід керівництва військовими формуваннями й пройшов складний шлях професійного зростання в структурі російської армії, починаючи з командних посад у різних військових округах. Варто зауважити, що ще у березні 2022 року Генеральний штаб Збройних сил України оголосив про нібито його ліквідацію, що підкреслює складність і багатогранність інформаційної війни, яку веде Москва проти Києва. Російські військові аналітики відзначають, що Мордвічев до останнього командував угрупованням військ "Центр", що відповідало за стратегічні операції у центральних і східних регіонах України. За даними агентства "Інтерфакс", саме під його командуванням наприкінці лютого 2024 року російські війська захопили Авдіївку, що стала значною перемогою у рамках так званої "спеціальної операції". Це свідчить про його професіоналізм і здатність вести складні бої у умовах активно змінюваних тактичних ситуацій. Щодо біографічних деталей, Андрій Мордвічев народився 14 січня 1976 року у Павлодарі (Казахстан). Його військова кар’єра почалася ще у 1997 році після закінчення Новосибірського вище загальновійськового командного училища. Згодом він отримав вищу військову освіту, закінчивши у 2006 році Загальновійськову академію ЗС РФ. Після завершення академічної підготовки пройшов низку відповідальних посад: з 2016 року його призначили заступником командира корпусу, а з 2017 до 2019 років обіймав посаду начальника штабу і першого заступника командувача армії Центрального військового округу. У наступні роки його кар’єра продовжила стрімке зростання: з 2019 до 2021 року він був начальником штабу і першим заступником командувача 8-ї загальновійськової армії Південного військового округу, а з 2021 до 2022 року — командувачем цієї ж армії. Водночас, у 2022-2023 роках він виконував обов’язки заступника командувача військ Південного військового округу. У 2023 році його призначили командувачем військ Центрального військового округу, що ще більше підсилює його авторитет у військових колах. Тим часом нещодавно з’явилася новина про зміни у вищому командуванні: 15 травня Володимир Путін, голова Кремля, звільнив із посади головнокомандувача Сухопутних військ генерал-лейтенанта Олега Салюкова. Його замінили на заступника секретаря Ради безпеки РФ, що сигналізує про можливі зміни у стратегічних пріоритетах військової політики. Олег Салюков керував Сухопутними військами з 2014 року, відтоді він був одним із головних фігур у структурі російської армії. Очевидним є те, що ці кадрові перестановки відбуваються у контексті активізації конфлікту в Україні, коли Росія зосереджує значні ресурси для закріплення своїх позицій на окупованих територіях і планування нових військових операцій. Зміцнення командного складу і призначення нових фігур із бойовим досвідом свідчать про прагнення Кремля посилити свої позиції, а також — можливо — підготуватися до подальшого загострення ситуації на фронті. Водночас, експерти не висловлюють імовірність, що ці кадрові рішення стануть початком докорінних змін у військовій доктрині Росії. Натомість, вони підкреслюють, що цей крок свідчить про прагнення Кремля зберегти контроль над військовими процесами і максимально зміцнити авторитет здебільшого — серед офіцерського складу та військових структур, що відповідальні за бойову підготовку та стратегічний план. Саме з цією метою призначення досвідчених командирів із бойовим минулим, здатних керувати складними операціями, має слугувати посилення оборонних можливостей країни. У підсумку, кадрові зміни в російському військовому керівництві є важливим сигналом не лише для внутрішньої політики країни, а й для міжнародних партнерів і опонентів. Час покаже, наскільки новий головнокомандувач зможе ефективно реалізувати свої завдання у контексті масштабних бойових дій та глобальної політичної ситуації, що залишається напруженою напередодні нових етапів конфлікту.