Литва наполягає на посиленні санкційних заходів з боку Європейського Союзу проти Росії та закликає до впровадження таких обмежень, які справді збурять кремлівське керівництво і завдадуть йому суттєвого удару
Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс наполягає, що зусилля ЄС повинні бути спрямовані не лише на формальне продовження санкційної політики, а й на створення реальних механізмів тиску, що зачеплять ключові сфери російської економіки та оборони. За його словами, саме час почати активну підготовку до впровадження так званого 18-го пакету санкцій, що має стати наступним важливим етапом зусиль Заходу у стримуванні агресії Кремля. Під час засідання Ради Європейського Союзу з питань закордонних справ та оборони у Брюсселі, глава литовського зовнішньополітичного відомства наголосив, що теперішня стратегія російського керівництва з ухиляння від відповідальності і затягування санкційних процесів має бути покінчена. Він підкреслив, що обман, дезорганізація та відволікання уваги – це тактика Владіміра Путіна, яка дозволяє йому уникати справедливого покарання, миттєво перекладаючи відповідальність і продовжуючи свою агресію. Будріс наголосив, що 17-й пакет санкцій, прийнятий у травні цього року, вже давно втратив свою актуальність і не відповідає реаліям часу. «Ми повинні діяти швидко і рішуче. Наступний, 18-й пакет санкцій, має вдарити по тих ключових сферах, які ще лишилися недоторканими для російських фінансових структур та ресурсів. Йдеться про енергетику, зокрема газовий і нафтовий сектори, а також ядерну промисловість. Важливо обмежити фінансові потоки, щоб зупинити підтримку російської воєнної машини», – наголосив литовський міністр. За словами Будріса, робота над впровадженням нових санкцій має розпочатися без зволікань. «Якщо ми не будемо діяти зараз, наші слова і заяви втратять переконливість. Ми мусимо показати цю реальність Кремлю, щоб він не знову сподівався уникнути відповідальності», – зазначив він. Загалом, враховуючи актуальність ситуації, європейські лідери та експерти сходяться на думці, що є важливою переорієнтація санкційної політики. Там, де раніше Україна та західні країни зосереджувалися на обмеженнях російських банків та окремих компаній, тепер потрібно переходити до більш ефективних і руйнівних для російської економіки заходів. Так, у рамках роботи над 18-м пакетом санкцій Сполучені Штати Америки уже ведуть консультації з європейськими колегами щодо обмежень для банків третіх країн, які підтримують російські військові та оборонні проекти. Мова йде, зокрема, про фінансові установи поза межами Євросоюзу, що активно підтримують або співпрацюють із російською армією і оборонною промисловістю. На жаль, у світовій політичній арені залишається і проросійська позиція. Так, колишній президент США Дональд Трамп не поспішає вводити нові санкції проти Росії, висловлюючи переконання, що наразі існує шанс на зниження напруги та можливість ведення переговорів. Однак Трамп не виключає того, що у майбутньому санкційна політика може бути посилена, якщо ситуація не покращиться і Росія не припинить свою агресію. Це створює додатковий фон для дипломатичних і економічних дискусій щодо шляхів і засобів тиску, які мають бути застосовані задля припинення військових дій та стабілізації ситуації довкола України. Отже, опір та готовність до посилення санкцій – це ключові елементи сучасної зовнішньополітичної стратегії Європейського Союзу та партнерів України у боротьбі з російською агресією. Час вагомих рішень та дієвих механізмів настав, і від їх реалізації залежить майбутнє безпеки та стабільності регіону.