Держсекретар США уникає визначення Путіна воєнним злочинцем: що стоїть за відмовою
Під час слухань у комітеті з закордонних справ Палати представників Конгресу США, очільник американської дипломатії Марко Рубіо зробив висловлювання, яке викликало багато питань та припущень щодо офіційної позиції Вашингтона щодо російського лідера Володимира Путіна. Водночас він відмовився назвати його воєнним злочинцем, залишивши відповідь у сфері розпливчастості та дипломатичного обережності. У ході дискусії, яка, здебільшого, була напруженою, один із ключових моментів стосувався визначення характеру дій Росії в Україні. Конгресмен-демократ Біл Кітінг прямо поставив запитання: чи можна вважати Росію агресором у контексті війни? Відповідаючи, Рубіо не заперечував факту вторгнення, підтвердивши: "Так, Росія вторглась в Україну. Вони вторглися, так." Проте далі сегмент перетворювався на спірну і делікатну тему визначення особистої відповідальності Путіна. Кітінг наполегливо запитав, чи може бути Путін визнаний воєнним злочинцем та чи ведуть США переговори з цим лідером. На це держсекретар відповів, що, з його слів, бойові дії вже містять ознаки воєнних злочинів, але наголосив, що головною метою нині є завершення конфлікту. "Якщо поглянути на те, що трапилося там, ми з певністю можемо охарактеризувати це як воєнні злочини, але ми маємо на меті закінчити війну", – сказав Рубіо, уникаючи прямої відповіді щодо персональної відповідальності Путіна, включно із визнанням його воєнним злочинцем. Після кількох повторних запитів конгресмена, держсекретар залишався в рамках дипломатичної невизначеності, підкреслюючи, що зараз важливо закінчити війну, а не спекулювати щодо потенційних відповідальних. Така позиція викликала критику і наголосила на складності формування однозначної міжнародної оцінки сучасної російської агресії. З іншого боку, раніше, 7 травня, міністр фінансів США Скотт Бессент на питання щодо визнавання Путіна воєнним злочинцем підтвердив, що Вашингтон дотримується такої думки. Це викликало дискусії у ЗМІ та аналітиків, які відзначали, що можливо, саме Вашингтон прагне уникнути прямої і однозначної заяви, щоб зберегти гнучкість у дипломатичних стосунках і переговорах. Також повідомлялося, що США нібито виступили проти включення у підсумову заяву "Групи семи" формулювань, які прямо звинувачують Росію у розв’язанні агресивної війни і обіцяють подальшу підтримку України. Це свідчить про прагнення американської адміністрації зберігати дипломатичну стриманість і уникати зайвого ескалації напруги у міжнародних структурах. Отже, взагалі ситуація з визначенням статусу Путіна залишається складною та багатошаровою — з одного боку, офіційна позиція США відображає бажання закінчити війну, з іншого — зберігається невизначеність у тому, як саме кваліфікувати дії російського лідера на міжнародному рівні. Така дипломатична обережність викликає додаткові питання щодо майбутніх кроків Вашингтона у контексті глобальної безпеки та правового засудження воєнних злочинів.