У військових колах України вже не вперше лунає критика на адресу командування, але ця ситуація особливо привернула увагу громадськості та військових через публічність конфлікту, що розгорівся навколо рапорту комбата 47-ї бригади “Маґура” Олександра Ширшина
Весь цей інцидент став значущим сигналом про напругу в українській армії та протидію внутрішнім розбіжностям у найскладніший період війни. Звістка про те, що командири кількох підрозділів відкрито критикували позицію та дії Ширшина, спричинила широку суспільну дискусію. Дози критики отримали як з усіх сторін — від командирів підрозділів, так і від відомих громадських діячів. Джерела з військового середовища, зокрема, журналістські розслідування й відкриті повідомлення спікерів, підтвердили, що слова комбата викликали обурення і осуд. Роберт Бровді, командир підрозділу "Птахи Мадяра" у 425-му окремому штурмовому полку "Скала", назвав заяву Ширшина "публічним демаршем" і засудив її як неприйнятну форму висловлювання військової позиції. Він зазначив, що "Магура" була започаткована з нуля, і її діяльність уражає яскравими та перспективними здобутками, зокрема, визнавши перший бойовий випадок під Оріховим — там, за його словами, він особисто бачив унікальні зразки вітчизняної та іноземної техніки, які вперше з'явилися на фронті в такій кількості й якості. Бровді наголосив, що цінує мужність та силу підрозділу, але вважає, що саме публічні висловлювання у цій ситуації грають на руку ворогу. Командир 1 окремого штурмового полку Дмитро Філатов підкреслює, що справжній військовий лідер не шукає винних і не дозволяє собі втручання у політичний аспект, прагне аргументовано відстоювати свою позицію та пропонувати рішення. На його думку, звинувачення у бік керівництва — це ознака слабкості, а не крок вперед. За словами Філатова, військове командування вимагає від командирів відповідальності та мужності, а не пасивного ухилення або публічних скандалів. Аналогічної думки дотримується і Дмитро Ярош — лідер добровольчого руху УДА, який зазначив, що ситуація потребує єдності та конструктивного підходу. "Багато комбатів і командирів у нашій армії не бачать усіх проблем фронту — і саме тому важливо бути обережними у публічних висловлюваннях, адже відкритий протест або критика без належної обгрунтованості можуть грати на руку ворогу", — заявив Ярош. Водночас командир 225-го окремого штурмового полку Олег Ширяєв закликав вищих військових керівників посилити контроль за публічними дискусіями щодо бойових операцій. За його словами, армія не повинна перетворюватися на майданчик для особистих шоу або публічних конфліктів, оскільки це підриває дисципліну та стійкість бойового колективу. Ширяєв наголосив, що дисципліна — це "костяк" військової структури і що країна має залишатися єдиною, особливо у час найжорсткіших випробувань. Ще один відомий військовий — командир 47-ї бригади, Олександр Ширшин, раніше зробив гучну заяву, звинувативши керівництво у "дебільних задачах" і невиправданих людських втрати. Він звернувся до командування із проханням усунути його з посади та відкрито критикував внутрішню роботу збройних сил, зокрема, через неефективність та відсутність адекватної тактики. На цю публікацію відреагували у Генеральному штабі — створили спеціальну робочу групу для вивчення ситуації і пообіцяли вжити відповідних заходів за підсумками розслідування. Рефлексуючи про цей конфлікт, військові аналітики і експерти наголошують: відкриті суперечки та публічні звинувачення — явище неприємне та потенційно небезпечне для військової дисципліни. Водночас, вони визнають, що під час війни потрібна чесна і відверта критика, яка може стимулювати реформування та покращення роботи армії. Головне — правильно балансувати між відкритістю й необхідністю зберігати бойову єдність. Таким чином, ситуація з рапортом Ширшина стала не лише внутрішньою проблемою збройних сил, а і яскравим сигналом для всієї країни — життєво важливо не допустити зради дисципліни та внутрішніх конфліктів на тлі війни, яка потребує тривкої єдності та чіткої командної лінії. Війна — це, перш за все, титанічна боротьба за незалежність і цілісність держави, і її перемога залежить насамперед від здатності армії діяти як єдине ціле, без зайвих інтриг та публічних суперечок.