У Києві готуються до судового розгляду справи проти військовослужбовця Збройних сил України Максима Бобилєва, який був звільнений із російського полону у липні 2024 року та наразі підозрюється у співпраці з ворогом і жорстокому поводженні з військовополоненими
Це неприємне звинувачення стало яскравим проявом багатовекторної боротьби українських правоохоронних органів із проявами зрадництва й дезертирства, що набрали особливої актуальності в умовах війни. За інформацією джерел, зокрема з офіційних судових реєстрів і незалежних журналістських розслідувань, підозрюваний уже понад пів року перебуває під вартою, однак свою провину категорично заперечує. За даними слідства, Бобилєв не лише проявляв лояльність до окупаційних структур і сприяв співробітникам "Калінінської виправної колонії", розташованої на тимчасово окупованих територіях Донеччини, але й особисто брав участь у жорстоких знущаннях над українськими військовополоненими. Обвинувачення стверджує, що у період із вересня 2023 року до січня 2024-го, тобто за менше ніж півроку, Бобилєв чотири рази вчиняв неправомірні дії, що спричинили фізичні страждання потерпілих п’ятьох військових. Зокрема, 19 вересня минулого року, під виглядом з’ясування татуювань колишнього полоненого, його змусили роздягтися та жорстоко побили. У цей момент до процесу долучились працівники колонії Андрій Кононенко та Артем Карянов, які били українського в'язня ногами по голові й опускали її у унітаз. За словами слідства, Бобилєв при цьому начебто виконував ініціативу, позаяк приєднався до них, тримаючи полоненого за спиною. Крім того, у матеріалах слідства зафіксовано, що підозрюваний був учасником так званої "прийомки" полонених перед допитами або побоями. Людей змушували повністю знімати одяг і ставати у так звану "позу ластівки" біля стіни, після чого безрозсудно били гумовими кийками, у тому числі, за версією слідства, на початку жовтня минулого року. Останніх випадків підозрюваний фігурує у ролі виконавця, адже після чергової "прийомки", яку проводив тоді офіцер Дмитро Андрєєв, Бобилєв, за словами слідства, завдав потерпілому щонайменше три удари гумовим кийком по сідницях та бив у груди ногою взутою у черевик. Під час досудового слідства були опитані близько 20 свідків, серед яких небайдужі громадяни та військовослужбовці. Більшість потерпілих підтверджували свої свідчення під присягою й брали участь у слідчих експериментах, що ще раз підтвердило серйозність обвинувачення. Одночасно відбувалися допити самого підозрюваного, під час яких потерпілі наполягали на своїх свідченнях, а Бобилєв переконував у своїй невинності. Вилучені під час обшуків на телефоні мобільних даних слідчі виявили повідомлення та дзвінки на російські номери, а в зошиті – записи з особистими даними потенційних співучасників та додатковою інформацією, яка може підтверджувати зв'язки Бобилєва з окупаційними структурами. У січні 2025 року слідчі заочно оголосили підозри ще кільком колегам Бобилєва — співробітникам "Калінінської колонії" Кононенку, Карянову та Андрєєву, які, за даними слідства, також брали участь у незаконних and жорстоких заходах на окупованих територіях. Проте сам підозрюваний у цій справі мав можливість відповісти на обвинувачення особисто, оскільки його затримання та обмін відбулися вже на початку 2024 року. Підготовче судове засідання, що відбулося 13 травня у Печерському районному суді Києва, стало важливим етапом у цій справі. Участь у процедурі взяв адвокат Євген Олійник, який за допомогою відеоконференції захищав інтереси свого підзахисного. Верховність процесу була забезпечена тим, що сторона захисту наполягала на тому, щоб суд провів розгляд по суті у відкритому режимі, а також попросила призначити колегіальний розгляд справи трьома суддями через її складність та резонанс. Сам обвинувачений у суді не визнав свою провину. У коментарі журналістам він заявив, що наразі нічого не може додати до офіційних документів і не готовий до публічних пояснень. Його адвокат зауважив, що Бобилєв залишається військовослужбовцем України і висловив побоювання стосовно тривалості та суворості запобіжного заходу. Також він клопотав про зміну запобіжного заходу на менш строгий, з огляду на можливість подальшого продовження служби підозрюваного. Обмеження у вигляді тримання під арештом у цьому випадку є під сумнівом не лише для захисників, а й для громадськості, оскільки, за словами адвоката Олійника, його підзащитний ще не визнав своєї вини, а також позиція слідства залишає відкритими питання щодо його майбутнього статусу. За попередніми даними, якщо доведуть провину Максима Бобилєва у суді, йому загрожує покарання від 8 до 12 років ув'язнення із конфіскацією майна. Передісторія цього резонансного кримінального провадження сягає липня 2024 року, коли Україна повернула із російського полону 95 своїх військовослужбовців, серед яких були бійці ЗСУ, Нацгвардії та прикордонники. Водночас серед звільнених з полону виявився і Максим Бобилєв – військовий, який, за повідомленнями деяких учасників і громадських активістів, співпрацював із окупаційною адміністрацією й не бажав обмінювати, а також відмовлявся визнавати українське громадянство. Після його звільнення Віктор "Лелека" Лахно, військовий і волонтер, активно почав публічно висловлювати підозри щодо поведінки Бобилєва у колонії, повідомляючи у соцмережах про можливу зраду та співпрацю з режимом окупантів. Це викликало невдоволення та обурення в громадськості, а Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження 18 липня 2024 року. У ЗМІ почали ширитись різні версії та припущення, включно із ідеєю, що Росія могла свідомо обміняти "зрадника" для провокацій із метою дискредитації українських Захисників, а компетентні структури наполягали, що українські спецслужби пильно слідкують за цією ситуацією і мають чітке уявлення про обставини. Тема зрадництва військових, що опинилися в полоні й повернулися на українську землю із сумнівною репутацією, залишається однією з найгарячіших і найскладніших у сучасній українській суспільній та правовій сфері. Це нагадування про те, що війна ведеться не лише на фронті, а й у сфері інформаційної збройної боротьби, боротьби з підозрами та непевністю, яка має ще довгу тривалу перспективу у контексті національної безпеки й моральної репутації українських захисників.