Зеленський здійснює кардинальні кадрові зміни у вищому військовому керівництві України: звільнення генерала Гаврилюка зі складу Ставки Верховного Головнокомандувача
Президент України Володимир Зеленський підписав рішення про суттєву зміну у складі найвищого військового командування країни. 12 травня глава держави видав указ №304/2025, яким було остаточно вирішено вивести генерал-лейтенанта Івана Гаврилюка з числа офіцерів, що входять до складу Ставки Верховного Головнокомандувача. Це рішення ставить крапку у тривалих політичних і військових дискусіях навколо кадрових призначень на високих посадах. Згідно з офіційним документом, підписаним Зеленським, підставою для такого кроку стала стаття 8 Закону України "Про оборону України", яка дозволяє Президенту виносити відповідні рішення відповідно до рекомендацій Ради національної безпеки і оборони. Як зазначено у документі, "вивести зі складу Ставки Верховного Головнокомандувача Івана Гаврилюка" — рішення, що набирає чинності з моменту публікації. Указ був оприлюднений разом із офіційним поясненням щодо мотивів такого рішення. Реальні причини для звільнення, за інформацією нашого джерела у Міністерстві оборони, пов’язані з внутрішньою кризою, що виникла навколо контрактної політики та закупівель у сфері оборони. Зокрема, Гаврилюк виявив ініціативу щодо передачі великої суми — 78 мільярдів гривень — від Агенції оборонних закупівель (АОЗ) польській компанії-посереднику "PHU Lechmar" Sp. z o.o. для закупівлі боєприпасів, необхідних для потреб Держприкордонслужби. Ця ініціатива, за словами інформатора, викликала значну репутаційну шкоду міністру оборони Рустему Умєрову, оскільки саме АОЗ входить до його сфери відповідальності, а рішення щодо закупівель — його прерогатива. Наразі відомо, що напередодні Гаврилюка на цю посаду призначили головного керівника АЗОЗ — Арсена Жумаділова, що, у свою чергу, посилило внутрішню напругу. Додатковим фоном для кадрових рішень стала історія з прізвищами керівників і членів Наглядової ради Агенції оборонних закупівель. Відповідно до рішення уряду, 7 березня було затверджено двох нових членів ради — Івана Гаврилюка та Станіслава Гайдера. Останній, ексзаступник міністра оборони, відповідав за інституційний розвиток міністерства, а також має значний досвід у сфері боротьби з корупцією. Такі кадрові призначення засвідчують, що Гаврилюк був досить впливовою фігурою у процесах оборонних закупівель і управління, але й водночас став об’єктом політичних та репутаційних суперечок. Передісторія питання свідчить, що наприкінці березня і на початку квітня Гаврилюк публічно оголосив про намір залишити посаду першого заступника міністра оборони за власним бажанням, без жодних детальніших пояснень. Ця новина викликала широкий резонанс у сферах безпеки та політики. Офіційно уряд 18 квітня звільнив його з посади, а на його місце призначив Сергія Боєва, який раніше працював заступником міністра оборони з питань міжнародної співпраці та партнерств, що у свою чергу підтверджує високий рівень політичної інтриги та пертурбації у структурі оборонного відомства. Ці кадрові зміни мають важливе значення для стратегічної й оперативної стабільності українських військових структур, адже Верховний Головнокомандувач надзвичайно впливовий у вирішенні найважливіших питань національної оборони. Водночас, один з головних аспектів — це внутрішня боротьба за контроль над закупівлями та фінансуванням для оборонної сфери, де останніми місяцями виникло чимало суперечок, що мають як політичне, так і репутаційне забарвлення. Можна констатувати, що це кадрове рішення Володимира Зеленського є сигналом до внутрішньої системної чистки та зміцнення довіри до оборонних процедур, у тому числі й через підсилення прозорості та боротьби з корупційними ризиками. Водночас, це показує, що в українській військовій і політичній еліті зростає вимогливість до відповідальності та професіоналізму керівників. Сам Зеленський демонструє свою рішучість брати під контроль важливі процеси, особливо в часи війни, коли кожне кадрове рішення має визначальне значення для безпеки держави. Очікується, що подальша доля цієї історії вимагатиме спостереження за розвитком ситуації у сфері оборонних закупівель та боротьби з внутрішніми корупційними проявами, адже питання прозорості та відповідальності залишається одним із головних у порядку денному. Водночас, зміни у керівництві — це сигнал до всіх учасників оборонного сектора про новий рівень контролю та підзвітності у питаннях державних витрат на оборону.