Пакистан терміново скликав засідання Національного командного органу, що відповідає за контроль ядерного арсеналу країни, у контексті зростаючої напруженості між двома ядерними сусідами
Ця ініціатива була здійснена після початку масштабної військової операції з боку пакистанських військових сил у відповідь на дії Індії, яка знову звинуватила свого сусіда у незаконних агресивних діях та провокаціях. Згідно з інформацією агентства Reuters, прем’єр-міністр Пакистану Шахбаз Шариф провів термінове засідання вищого органу, до складу якого входять представники як цивільних, так і військових структур, що приймають ключові рішення у сфері національної безпеки, з особливим акцентом на ядерний потенціал країни. Це рішення було ухвалене на тлі зрослого напруження, яке виникло після взаємних звинувачень у порушенні повітряного простору та застосуванні безпілотників і боєприпасів, що спричинило загибель щонайменше 48 цивільних та військових. Передумовою до цього стала ескалація конфлікту, що розпочалася ще 6 травня, коли Індія почала масовані удари по об’єктах, які вона заявляє, що є базами терористичних угруповань на території Пакистану. У відповідь, у ніч на 10 травня, Пакистан оголосив про проведення широкомасштабної військової операції, спрямованої на нанесення превентивного удару у відповідь на ту агресію. Це стало особливо тривожним сигналом для регіону, враховуючи ядерний статус обох країн, що ставить під загрозу глобальну стабільність і безпеку. Медіа та аналітики наголошують, що рішення пакистанського уряду скликати надзвичайне засідання Національного командного органу свідчить про серйозність ситуації і ознаку того, що країна готується до можливих подальших дій у сфері безпеки. Спостерігачі відзначають, що нинішній етап конфлікту є найсерйознішим за часи напруженості між Індією та Пакистаном після сталінських часів і викликає побоювання щодо можливого розгортання масштабної військової операції із застосуванням ядерної зброї. У світлі останніх подій міжнародна спільнота закликає обидві сторони до стриманості, дипломатії й пошуку мирного вирішення конфлікту. Однак, реальна ситуація залишає відкритим питання, наскільки швидко та ефективно уряди зможуть стабілізувати ситуацію та уникнути ризику переростання конфлікту у більш масштабну катастрофу.