Франція та Великобританія досі перебувають у процесі визначення своїх позицій щодо розміщення можливого контингенту у Україні після завершення війни, і, навіть на даний момент, конкретних домовленостей щодо чисельності, складу чи місць дислокації західних військових не уклали
Про це прямо повідомили представники обох країн під час недавньої зустрічі з журналістами у Києві, що відбулася на полях саміту "коаліції рішучих", який зібрав лідерів кількох західних держав. За словами президента Франції Емманюеля Макрона, процес обговорень ще активно триває, і ні наразі не можна говорити про конкретний фінальний варіант. "Ми ведемо дискусії з усіма нашими партнерами під керівництвом Франції та Британії. Чи можу сьогодні оголосити якісь результати? Ні. Ми працюємо над різними сценаріями, і наше рішення багато в чому залежить від того, якою буде реакція Росії. Коли цю відповідь буде отримано, ми зможемо просуватися далі і напрацювати найбільш ефективну пропозицію", — заявив французький лідер. У свою чергу, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підтвердив, що питання щодо можливого розміщення військових сил на морі, у повітрі та на суші ще не визначено остаточно через відсутність кінцевого закінчення бойових дій і режиму припинення вогню. "Питання про контингент на всіх трьох напрямках залишається відкритим, оскільки ситуація фантастично мінлива та залежить від подальшого розвитку подій на полі бою", — зазначив він. Однак Стармер підкреслив, що роль західних військових сил у майбутньому мирному процесі є важливою й необхідною, бо без такої присутності досягти тривалого і стабільного миру буде дуже складно. "Безконтактний контингент — це не просто додатковий елемент, а ключовий компонент домовленостей. Якщо його не буде, прагнення Путіна порушити навіть укладений мир може значно зрости. В історії вже були прецеденти, коли угоди не виконувалися через ігнорування таких гарантій", — наголосив Стармер. Він додав, що саме тривалий і справжній мир — це їхня головна мета, і короткострокові «перемир’я» не виключають нових конфліктів у майбутньому. Обидва політики знову підтвердили, що західний контингент не є єдиною гарантією безпеки України, а лише однією з кількох складових систем безпеки. За словами Макрона, на першому рівні захисту має стояти сама українська армія — головний обронний щит. Другий рівень — це стримування можливого наступу та, за необхідності, присутність західних військ. "Ми маємо працювати над посиленням української армії, щоб вона стала елементом стримування, здатним самостійно захищати державу", — підкреслив французький президент. Підтверджуючи цю ідею, Стармер зазначив, що безпекова стратегія повинна базуватися на концепції багаторівневої оборони, де кожен рівень відіграє свою роль у захисті України від потенційних зовнішніх загроз. Він наголосив, що без підтримки української армії та її зміцнення й окомплектації, навіть сильний контингент Заходу не зможе довго стримувати агресора. Що передувало цим дискусіям, — відомо з підсумків недавнього саміту "коаліції рішучих", що відбувся 10 травня у Києві. Тоді учасники домовилися активізувати санкційну політику проти Росії у разі її відмови від перемир’я. Зокрема, Європейський Союз і Сполучені Штати США заявили про намір посилити санкції у разі спроб Moskва ігнорувати мирні домовленості. Водночас, за словами Стармера, країни Заходу готові й далі не послаблювати тиск на Москву до тих пір, поки Росія не дійде згоди щодо досягнення сталого миру. У цьому контексті однією з ключових точок напруженості залишаються питання гарантій безпеки для України. Президент Володимир Зеленський виступив проти ідеї створення демілітаризованої зони на лінії розмежування з РФ згідно з пропозиціями екс-міністра закордонних справ Канади Іджі Келлога, наголошуючи, що без активного захисту і військової підтримки захисту кордонів країна залишиться у більшій небезпеці. Це своєрідний сигнал для міжнародної спільноти, що забезпечення стабільності та безпеки України має залишатися ключовим пріоритетом у будь-яких домовленостях. Отже, питання про роль і склад західного контингенту у майбутньому українському полі тяжіння залишаються відкритими і стикаються з міркуваннями про безпрецедентні виклики, що постають перед міжнародною спільнотою у контексті цієї війни. Докладні рішення, як і раніше, залежать не тільки від політичної волі, а й від розвитку військової ситуації, дипломатичних переговорів та здатності усіх сторін знаходити спільні компроміси для забезпечення довготривалого миру та стабільності в регіоні.